Є очевидною провальна реакція української влади на смертельну загрозу. Президент-інфант і купка переважно випадкових осіб, зібраних в уряді, а ще декоративне збіговисько дилетантів у парламентській монобільшості – ось хто керує країною в час великої загрози.
Ось кому ми (маю на увазі тих, хто їх привів до влади, хто за них голосував) безвідповідально, як сліпі кошенята, довірили наші життя.
Популісти насправді нічого не спроможні вирішити. Особливо в час випробувань. Вони здатні лише красуватися перед телекамерами.
Транспортний колапс у багатьох містах упродовж кількох днів, безкарне мародерство з масками, практично повна відсутність медичного контролю за десятками тисяч українців, які повертаються з-за кордону, в тому числі з країн, де епідемія лютує, відсутність програми підтримки малого бізнесу і самозайнятих громадян, загроза банкрутства для тисяч і тисяч підприємств, реальна примара злиднів для мільйонів громадян,– ось маркери цих неспокійних днів середини березня, які ми переживаємо, ось результати безглуздих дій і безпорадності влади.
Замість чітких планів і оперативних дій, замість концентрації зусиль в єдиному центрі протидії епідемії з залученням кращих фахівців у відповідних галузях – параліч верхнього ешелону влади. Замість сили і впевненості – маргінальні поради про те, що читати на карантині, ялові «селекторні наради» і пустопорожні обіцянки про те, що «ніхто не залишиться без уваги».
Замість конкретної допомоги медикам, якої вони гостро потребують задля порятунку людей – дешеві театральні кніксени. Замість кардинальних дій, спрямованих на порятунок економіки, і замість реальної фінансової допомоги тим, хто її конче потребує, – сверблячка «сильної руки» з впровадженням надзвичайного стану.
Тінь диктатури комусь п’янить голову?..
Мусимо визнати: до влади ми привели найгірших з-поміж нас. Вони апріорі не можуть навіть адекватно зрозуміти, що відбувається і передбачити, що нас чекає. Не кажучи вже про адекватність їхніх відповідей на виклики.
… Безперечно, світ стане іншим після завершення епідемії. Жорстокішим. Яким буде місце в ньому для України? Якою вийде Україна з тяжкого коронавірусного випробування?
Якщо казати про владу, то тут все зрозуміло. Але значно важливішим є питання: чи зробить наше суспільство належні висновки після того, як переживе нашестя коронавірусу? Бо владу ми здатні поміняти. На кращу. На кращу?.. Таки на кращу.
Але це ми зможемо зробити лише тоді, коли самі станемо кращими, свідомішими, розумнішими. Витравимо з себе придуркуватого хохляцького лоха, об якого перманентно витирають ноги. Знищимо в собі свідомість продажного малороса – того, що «за шмат гнилої ковбаси…» Припинимо злочинно наївно грітися думками про безплатну гречку, вірити в облудне чудо і надіятися, що «якось воно буде». Прозріємо до розуміння своєї особистої громадянської місії перед державою.
Якщо ми цього не зробимо – владу поміняють за нас і без нашої участі. І вона буде ще гіршою, ніж нинішня. За такого сценарію Україну і всіх нас чекають небачені досі драматичні потрясіння.
Михайло Сидоржевський
