Я, як і багато людей по всьому світу розпочинаю нині день не запашною кавою, а оглядом статистики інфікованих, померлих і тих, що одужали. У Бельгі смертність від коронавірусу надзвичайно висока у порівнянні з іншими країнами світу. Прем’єр Бельгії Софі Bільмес пояснила це тим, що тут найпрозоріша статистика у світі і дуже жорсткий облік хворих.
Bчора увечері, сидячи на свіжому повітрі на терасі, розглядав зоряне небо. Bкотре замислився над своєю формулою життя: «зорі, всесвіт і я». Чи існує між нами зв’язок? Не знаю, як ця формула народилася у моїй свідомості, але вона суттєво змінила мій світогляд і філософію життя.
Я почав осмислювати сни.
Тепер вважаю їх передвісниками моєї долі. Bірю символічним знакам, вони також є віщунами якихось подій, до яких матиму відношення я, мої близькі та знайомі. Я тепер переконаний, що нічого у житті не буває випадковим. Bсе заздалегідь до миті сплановане й запрограмоване моїм Життєдавцем і Всевишнім куратором мого життя і долі. І це стосується кожного окремо і загалом усього. І врешті-решт я став переконаним агностиком.
Релігія, цекрква, священники і їхні обряди та розповіді сприймаю виключно, як відгомін історичного минулого, як частину культури і побуту людей старої генерації. Служба у церкві для мене — застаріла театральна вистава. Цілування хрестів, ікон… сьогодні викликає у мене огиду. Bже не кажу про розповіді щодо непорочно зачатого Ісуса Христа. Ну, вірять люди у нього? Нехай… це їх особиста справа.
У своїх роздумах забрів до комічного. Подумав про Рай і Пекло. Дійшов до висновку, що ні те, ні інше мені не до смаку. Мені і на землі — Рай, і покидати цей земний Рай поки що не має жодного бажання. Тут є робота, рідні, друзі, товариші, є мій кіт, є море, річки, озера, ліси, гори… Є спортзал, сауна, басейн, смачне пиво, комп’ютер, соцмережі. Є любов… І багато іншого цікавого і приємного.
А що є в Раю?
Гаразд, розповідають, що там є гарні краєвиди. А чим там годують? Райськими яблучкамки? Ні, це не для мене. У моєму холодильнику більше різноманіття зі смакоти. Так само і вічні муки у Пеклі мене не приваблюють. Сьогодні тут, на землі мільйони людей переживають страшніші і пекельніші муки та страждання, ніж ті, які випали, так званому, Ісусу Христу…
Перш, ніж спати я подумав: якщо існує такий високий шанс померти дурною смертю від коронавірусу, то чи не краще сидіти вдома, пити каву, їсти млинці з медом, читати книжки, спілкуватись з друзями і просто приємними та симпатичними людьми? Хоч і через інтернет, але це тимчасово.
… А пробігтися спорожнілими вуличками, зробити гімнастику, прийняти душ… У п’ятницю традиційне смачне пиво… І, зрештою, карантин — це ж не окрема тюремна камера, де люди сидять роками, і не підземелля…
З полегшенням зітхнув і пристав до висновку: карантин — це супер! З цим і поринув у глибокий, солодкий сон. А сьогодні новий сонячний і прекрасний день. Одягаю кеди, шорти і гайда ловити ультрафіолет та наповнювати груди киснем. Життя триває!
Ростислав Демчук,
з бельгійського усамітнення
