Сьогодні помер після інсульту настоятель ніжинського храму Івана Богослова, капелан Олег Расковалов, повідомила Чернігівська єпархія ПЦУ. Я не знав його і, на свій сором, навіть не був у цьому храмі.
Помер Олег Расковалов
Category Archives: Суспільство
Відтермінування смертного вироку…
Ave, Ucraina, morituri te salutant! Позаяк війна в Україні так і не стала обов’язковою справою для всіх без винятку її мешканців відсутність чіткої відповіді на питання про строки мобілізації частини її громадян усе більше набуває ознак відтермінування смертного вироку, який одна частина суспільства винесла іншій частині.
Щодо закону про мобілізацію
Перед голосуванням про закон про мобілізацію до депутатів від військових звернувся командувач об’єднаними силами ЗСУ Содоль: «Дуже прошу — прийміть цей закон. Він нам дуже потрібен. Ми тримаємо оборону з останніх сил». Проголосували, закон йде на підпис до президента.
Томас і його «мізері»
Деякі пригоди, що трапляються в моєму житті, не можна назвати ані містикою, ані паранормальними явищами, а скоріше дивними збігами… Їх було у мене чимало. А ось із найсвіжіших… Зустрічаю нещодавно товариша. Давненько не перетинались. Бачу, що він помітно схуд, одна повіка трохи смикається, колір обличчя не дуже здоровий.
Вулиця імені… рослини
Вахтанг Кіпіані вкотре підняв важливу тему — перейменування вулиць в українських населених пунктах. Умовно кажучи, замість імені чергового пушкіна вулиця стає Трояндовою. Була імені русского національного поета — стала імені рослини.
Чому так важко з деколонізацією?
Чому деколонізація йде важче, аніж декомунізація? Бо це вже не про речі очевидні. Лєнін+Сталін = голодоморам, репресіям, засланням в Сибір і ненависній колективізації. А от Пушкін, Лєрмонтов, Гоголь, Булгаков, Толстой — це вписано, як механізм імпритингу, в культурний код поколонізованого населення.
Непідйомна легкість буття
Несамовитий квітень-цвітень-перецвітень! Все раптом вибухнуло таким дивовижним розмаїттям кольорів і ароматів… Ходиш, роздивляєшся, милуєшся, вдихаєш ні з чим незрівнянний запах весни… Все ніби просте і знайоме, але чомусь аж терпне душа від такої високої гармонії в природі.
Віталіка умовили!
Спішу!!! Навіть не буду писати куди, бо маршрут натоптаний і відомий. Гоп!!! Віталя-яяяя!!! Теж поспішав у справах.
— Давай зазнімкуємось на пам’ять…
Про особисте
Зараз у Фейсбук друкують багато цитат великих письменників та політиків. Вишукують провидців та месій під нинішню ситуацію. У мене таке враження, що це якось принижує нас, звичайних… Отож, пропоную мої особисті думки, які я часом встигаю записувати між роботою, спілкуванням з дітьми та чаклуванням біля кухонної плити.
Комбатант Табачник
Прочитала, що московський генерал вручив Дмитру Табачнику, колишньому міністру освіти України, медальку учасника СВО. Ну, і посміялась від душі. Бо згадалося, що при всьому його злому генії, а він справді талановитий мерзотник, була у нього така дивна дріб’язковість. Неконтрольована, прямо клептоманська тяга до політичної біжутерії (термін не мій, це перл Ліни Костенко) — незаслужених звань і нагород.
