Ніколи не вважав себе письменником і ним не є. Але за письменниками давно спостерігаю, і мені добре відомі їхні звички. Таких приблизно десять. Ну, може, трохи більше. Чернівецькі письменники мають їх усі в різній пропорції.
Письменники
Category Archives: Суспільство
Святий Миколай обіймає українських воїнів і діточок
Свята. Вони добираються до купи самі. Підсилюють одне одного, органічно поєднуються у сприйнятті дорослими та дітьми. Ось і сьогодні чудесно співпали два великих для всіх українців свята — День Святого Миколая, улюбленця всієї нашої дітвори та День Збройних сил України, яких глибоко шанує весь наш народ. Від малого до великого.
Туман
В’язкий, як хаш,
і жирний, як лагман.
Домоклів над столицею туман.
Вогні — облуда, міражі, обман.
Як шлях у прірву
куций автобан.
Життя – фасад,
під ним сліди від ран…
Іван Драч і вічна нитка ворожості
Того разу Іван Драч нагадував мені Миколу Бажана.
Бажана, якого я не знав особисто, але знаю за віршем того ж таки Драча: «Я пам’ятаю Бажана старого// Він все частіше згадував про Бога// І все казав, доплентуючись вгору: // «Час, Господи, на самоту й покору»… Класик радянської літератури, її комісар, приставлений комуністами, про якого так багато гіркого сказав у своїх щоденниках Олександр Довженко, Микола Бажан в кінці життя повторював слова свого ідейного ворога – Евгена Маланюка…
Я не даю порад
Чому я ніколи нікому нічого не раджу читати, дивитися, слухати і взагалі – не вживаю фрази «раджу». Бо я – практик. Я хочу, аби мої поради мали практичний результат і реально впливали на якість процеси. Наприклад: «Кокотюха радить українцям масово винести з дому і здати в макулатуру книги Чехова».
Недорогий паштет
Перед відрядженням наткнувся на паштет. Коштує не дорого і за складом своїм ніби нічого. Я купив банки 3-4. З’їв одну. Він мені здався прісним. Якийсь без смаку. Подумав, що треба туди якогось перцю чи солі додавати.
Чемодан Шольца
В середині 80-х я працював сварщиком на Одеській нафтобазі. Наш прораб Оганесян кожного дня приходив на роботу (у вагончик бригади) з дуже подібним чемоданом (не таким крутим, як у Шольца, звісно).
Назад я вже їхав у плацкарті
Класно встроївся: нижня полиця, крім мене нікого, а навпроти – на боковушці – дівчина, років так… ну, не більше. Вже не дитя, але й не зовсім. І в окулярах – тонких чорних і огромних, їх дівчата носять не для зору, а понтів. Красива і молода. Або, точніше, просто молода. Бо молоді всі красиві. А які молоді і некрасиві – їх на пальцях однієї руки, не набареться навіть на статистичну похибку. Всі молоді красиві, всі! Молоді…
Прийшла зима
Перше грудня. Надворі темно і сіро… Але, за невблаганними законами природи і правилами діалектики, кожен новий день зими невпинно наближає нас до літа, хочемо того чи ні. За народними прикметами на цей день, якщо сьогодні ворони в землі копирсатимуться — то воно на потепління.
Піаніно
Життя це піаніно: чорне – біле, біле – чорне. Головне не переплутати і не натиснути два рази поспіль на чорне. Але дехто хоче завжди білого, тому вдається навіть до того, що фарбує насправді чорні клавіші у білий колір. Але так воно не працює і все одно життя бере своє. Тут нічого не вдієш.
