Учора мав-єм розмову з єдним файним поетом з Івано-Франківська. Не з Томенчуком, бо у сьому діячеві б’ються навкулачки поет та чиновник. Поет деколи перемагає, але дуже рідко. Дак той мій співрозмовця повів ми, же Євген Баран повернувся на посаду очільника обласної філії злочинної та не розкаяної НСПУ. Дивне повернення. Щоб що? Десять літ одбув на невдячній галері — та й будЕ, Нє?
Нє.
Не тямлю про істинні мотивації вельмишановного літературного критика, але се не є добре.
Злочинна ШПІЛЬКА (Спілка) — сей літературний колгосп переважно графоманів та нерозкаяних сексотів — не має жодного права на існування. За роки большевицької окупації — та і за доби Незалежности теж — нею знищено тисячі українських талантів, розтоптано море українських книжок, поневажено націю у слові, знищено та відваджено од істинної української літератури подячного українського читача. Макулатурна Україна друкувала покаянні заяви тих, що зламали себе, та оскільки вона була вивішена оскрізь по тюрмах та таборах, то ще і виступала у ролі додаткового морального примусу.
Я не чув покаяння. Його нема. Як нема реабілітації знищених та викинутих. Я 23 роки чекаю скасування злочинного супроти мене рішення президії НСПУ у 2000-му році про моє вигнання зі шпільчанського «раю» і елементарних вибачень. Нема.
Уже виздихали мої гонителі: хто згорів у синьому автомобілі, хто здох од алкоголізму, хто од раку, хто од ковіду, хто од уласної величі. Сиджу на березі Дніпра, курю люльку миру і спостерігаю, як один за одним пропливають трупи моїх ворогів. Щасливої дороги у пекло, недомірки.
Чи щось змінить Євген Баран у Шпільці? Ні, не змінить. Не покається. Не відмінить. Не вибачиться. Мо хоч купить ув обласну бібліотеку мікрофон та підсилювач звуку — бо виступати там геть важко та непожитечно.
Після Перемоги творчих спілок та иншого совкодрочерства не буде. Будуть гільдії, які і модеруватимуть митну територію, сферу авторського права та мистецькі ринки. Не буде дебільних премій, недолугих звань і незаслужених хероїв.
Буде Україна. А також яйцеголова відповідальна еліта здорової европейської та евроатлантичної нації, яка поведе свій багатостраждальний народ у пристойне українське майбутнє, де пануватиме добробут для усіх та достаток для кожного.
Моє ставлення до Барана-людини та Барана-літературного критика не змінилося. Щодо Барана — очільника злочинної організації — даруйте, нам не по дорозі. Слава Україні.
Роман Кухарук
