Увесь світ не вартий однієї дитячої сльозинки… Жоден правитель не вправі розпоряджатися життями дітей. Всі оркестри світу мають замовкати, коли говорять діти, бо дуже часто дитячими устами мовить Всевишній. Наші діти — це надія і краще майбутнє цього недосконалого та небезпечного світу.
І ніхто, ніякий мораліст не має жодної розкоші вторгатися у їхній світ мрій, сподівань, власних конструкцій, 
емоцій, казок, безмежних квіткових та суничних галявин з феями, ельфами і метеликами…
Не обпікати байдужістю та жорстокістю ці тендітні крильця. Ми завжди маємо стишувати себе і давати нашим дітям змогу ставати іншими. Особистостями. Бо лише вони є найбільшим, найсокровеннішим змістом наших життів.
Вони — прибульці, їхні власні планети кольоровіші, їхні приватні угіддя — безкраї. Вони самі — всесвіт. Їхня душевна чистота глибша за глибину вранішніх діамантових рос на перламутрових травах…
Але.
На нашій планеті понад 12 мільйонів цих божих створінь, цих граціозних вертюхів, які щодня вершать свій немислимий за довершеністю рухів балет, недоїдають. Піддаються знущанням та експлуатації дорослими, у тому числі сексуальній. Дітей роблять розмінними монетами і у політичних іграх. Які так часто завершуються війнами. Викрадають, як росіяни 
наших діток, позбавляючи їх не лише дитинства, материнського тепла, але й батьківщини з її цілющими, життєдайними джерелами…
Ці варвари, у яких Бог відібрав розум, намагаються відібрати його і у власних дітей, на догоду плюгавому імператору. Перетворюючи своїх чад на зомбі. А ще діток холоднокровно вбивають. І рашисти це роблять цинічно, саме у Всесвітній день захисту дітей.
Як це сьогодні сталося у Дніпровському і Деснянському районах нашого багатостраждального Києва. Там від удару російської ракети по сонному місту двоє діток загинули, двоє поранені.
А недавно у листі до Бога маленька україночка Юля написала: «Можна мені не вмирати?» Як це може вкластися в голові? Мерзота! Відплата буде неминучою! Ми дочекаємося! Все буде Україна!
Ануш Балян
