Культура

Чому я не йду у політику

Озирніться навколо… От просто зараз… І спитайте себе: хто створив стілець, на якому ви сидите, придумав дизайн праски, лампи на стелі, форму пляшки чи склянки, з якої ви п’єте, і безліч інших предметів, споруд, гаджетів та речей, якими ви користуєтесь щодня, навіть не замислюючись над генезою їхнього походження.

Правильна відповідь — художник (митець), через якого до нас промовляє Бог — найвища мистецька інстанція в цьому світі.

Янголи — шепочуть. Демони — кричать!
І ми тонемо в цих демонічних воланнях, що линуть з телевізора… В той час тут і зараз створюються книжки і пишуться картини, через які наші нащадки будуть вивчати час, в якому ми жили.

Увага тест!
Хто назве ім’я міністра освіти, землевпорядкування, чи юстиції часів російського імператора Миколи першого???

Окей…
А хто назве ім’я поета, що в той самий час написав «Катерину», «Причинну» чи «Гайдамаки»? Або письменника, що створив «Мертві душі»?

Тож бо і воно…
Бо чиновники, міністри, якісь там депутати різних рівнів — то така минуща суєта суєт, про яку світ і не згадає за тридцять років… В той час як Забужко залишиться, і Андрухович залишиться, і Криволап із Савадовим, і Мирослав Скорик і Франко, і Леся Українка, і Стус із Хвильовим, яким тогочасні туполобі привладні жлоби могли через губу кинути: «… а-а-а, пісатєлішко, хє-хє, художнічєк нашелся… рот закрой!».

Жлобів і рагулів завжди більше.
Митців у нас критично мало. Бо не вміємо, не навчились ще аплодувати своїм, як роблять це всі цивілізовані нації, бо митці — сіль землі. Тільки вони здатні подолати смерть і тлін забуття цілих народів.

Може й живе Україна тільки тому, що є серед нас і Велика Ліна, десь чаклує над книжками Іван Малкович, гуляє світом в кедиках Сергій Жадан і хитромудро усміхається у свої вуса Василь Шкляр. Іронізує над собою й світом Семесюк, міркує над черговим шедевром Полежака, бореться за одеський музей Ройтбурд і, навіть, Богомолець (що теж колись мріяла стати артисткою) тихенько регоче, цитуючи Подер’вянського.

Ось чому я не йду в політику…
Бо з митцями мені якось цікавіше.

Цініть їх, любіть їх, шануйте, поки вони тут поруч… Поки будь-яке владне, зажраге бидло може зневажливо кинути: «а-а-а пісатєлішко, хє-хє, художнічєк нашелся… рот закрой!». А ми йому у відповідь, з усім мистецьким натхненням – «ПІШОВ ТИ НА #УЙ, ТУПА ТВАРИНА!!!».

Бо як свого часу слушно зауважив Антон Соломуха (французький художник українського походження) для проекту ЖЛОБОЛОГІЯ – «нема на світі істоти більш жалюгідної, ницої, брехливої та продажної, аніж український чиновник, обличчя якого мені нагадує статевий орган якоїсь морської тварини».

Митці зараз теж люті пішли. І правильно!! Бійтесь нас чиновники і депутати, бо як опишемо (напишемо) такими ви й залишитесь в історії!! Спостерігаємо за вами уважно!!

Алілуйя!
СЛАВА УКРАЇНІ!!

Антін Мухарський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.