Київ, Ботанічний сад.
Гуляємо з Дарусьою.
— Дядя! — гукає мала і показує в бік чоловіка.
— Здравствуй дєвочка, — повертається той і киває рукою, — памахай дядє «прівєт»!
Дарця завмерла і мовчки дивиться на нього.
— Нє умєєт? — питає чоловік.
— Вміє, — кажу, — просто вона російської не розуміє.
— Ти ти чьто?!
— Ага!
— Привіт, дівчинко, — переходить на українську дядя.
Даруся посміхається і радісно киває йому рукою.
— Яка розумна!, — сміється той.
Я стою і мене переповнюють гордощі.
Руслан Горовий
