Дивлюся російський фільм, «состряпаний» фірмою Міхалкова. Взагалі російське не дивлюся, але цей переглянула спеціально з дослідницькою метою, аби мати уяву як московити прочищають мозок історичною брехнею. Фільм знятий ще 2007-го. Хтось дивився ще тоді, я – лише тепер.
Одразу мене мучить питання: коли нарешті українські історики вивчать латину чи німецьку, угорську або перську мови і поїдуть, наприклад, у Ватикан чи Лондон, Берлін чи Будапешт, в архіви, щоби прочитати їхні (а не московські) історичні джерела про українців, наприклад, часу Русі, козаччини тощо. (Уряд Гройсмана відзначив сторіччя заснування Скоропадським української академії наук скороченням її фінансування у три рази. Але мова не про це).
Отже, фільм.
У фільмі в титрах — 1605 рік. І от у тому 1605 році герої фільму борються за… росію-матушку. Ні для кого не секрет, що «Росією» сусідня країна стала називатися аж у 1721 році завдяки наказу Петра І. До цього була Русь, і то були українці. Таке потверджують іноземні карти та історичні джерела. А до того часу сусідня країна була Московським царством. Але московітам — пофіг на цей факт, у фільмі вони борються у 1605 році за країну, яка з’явиться лише через 116 років.
А ще московити борються за Русь. Смута на Русі без батюшки-царя. Їх не бентежить той факт, що на Русі ніколи царів не було. Були князі, були королі (Данило, його син, онук), але не царі. Московитів не бентежить той факт, що Московське царство не належало до Русі, бо коли було утворене Московське царство, Русі вже не існувало, вони розминулися в епохах. Московитів не бентежить той факт, що Московське царство було утворене на татарських землях татарами. Це була Золота Орда Хана Батия, який подарував ці землі в 1237 році своїм рідним братам Чілаукуну, Беркечару та Мухамеду.
До речі, офіційною мовою на цих землях і всі документи велися уйгурською мовою (на основі арабського письма) – це була офіційна мова власників цієї землі. І так продовжувалося до Івана ІІІ, аж до 1472 року. Іван ІІІ (татарин, який звався Іваном, бо з прийняттям на цих землях християнства, у татар стали обов’язковими християнські імена) одружився вдруге на племінниці візантійського імператора Софії Палеолог. Саме вона почала реформу — вводити церковно-слов’янську мову з церкви в офіційний вжиток, і переписувати документацію з уйгурської на церковно-слов’янську. Саме від неї (демонічна жінка) починається теорія, що Москва – це третій Рим.
Син Василь та внук Іван Грозний під впливом бабці Софії Палеолог знищують усі згадки про своє татарське походження. А Іван Грозний, під впливом тієї ж бабці накаже всім царям казати, що вони походять від рюриковичів, а не від татар.
Але повернімося до фільму.
Так ось, московитів не бентежить, що в їхньому фільмі суцільна брехня і пропаганда брехні, суцільне промивання темою Русі мізків своїм гражданам. Щоб не бути голослівною, нагадаю, що ми, українці, раніше керувалися і користувалися Московськими історичними джерелами, як беззаперечною істиною. Але є архіви інших країн, є інша, правдива історія, в якій розповідається і про нас, і про московитів. От що цікаво, московський історик Карамзін начебто знайшов перше згадування про Москву — 1147 рік. Однак, першоджерела цього згадування не існує, а Карамзін став дуже іменитим після своїх так званих «історичних розвідок». Так ось, в іноземних джерелах 1140-х років немає згадок про Москву. Більше того, про Москву не згадується і через 100 років!
Джерело перше.
Московитів не бентежить, що монах Юліан з Будапешта у 1237-1238 роках здійснив другу поїздку на Волгу на прабатьківщину угорців. Їхав через країни, які називалися Моксель і Мерденс (колись (!) тут буде московське царство). А поки він їхав і все записував. Залишив багато спогадів про свою поїздку. Слова «москва» нема в його лексиконі.
Джерело друге.
Московитів не бентежить, що посол Папи Інокентія IV Плано Да Карпіні, побувавши в Хана Батия в Золотій Орді в 1245-1247 роках, описав дві країни Моксель і Мерденс, детально зафіксував їхні традиції, кухню, але навіть не згадує про існування якоїсь Москви, якій по московським підрахункам мало б уже бути років 100. Московитів не бентежить, що посол Папи Римського їхав у столицю великої орди Каракорум через Київ, у якому на той час правив тисяцький, ставленик руського князя Данила, який був князем, до речі, усієї Русі і Києва теж (Карамзіни йому приписали лише князь галицький, і дехто з нас помилково його й досі вважає галицьким князем, а він і київський теж. Московити не могли допустити, щоб Київ мав свого короля, а Русь була королівством, тож отримали обрубане Данило – князь Галицький).
Так ось, Да Карпіні описав Київ, як процвітаюче місто – центр науки, мистецтва, ремесел і торгівлі з масою купецьких кораблів з різних країн. Першу татарську заставу посол побачив на місці сучасного Кам’янського (донедавна — Дніпродзержинськ). Слова «москва» не існує в лексиконі Плано да Карпіні.
Третє джерело.
Московитів не бентежить, що третій мандрівник — Гійом де Рубрук, посол французького короля до Хана Батия в 1253 році, через 6 років після Карпіні пише про те, що Руське королівство було до Дону, а далі на північ була країна Моксель. Розповідає про цю Моксель і знову ні словом не згадує про Москву.
Четверте джерело.
Є ще й перський історик, очевидець подій ХІІІ століття Ала-ат-дін Джувейні (4 томи), який детально описує землі, порядки і владу Чингісхана, його імперію та ісламський світ. Розповідає, що на периферії ісламського світу є Руське королівство, Литовське князівство тощо, але знову (!) жодного згадування про Москву.
Варто замислитися, чи не так?
То я собі знову міркую, коли наші історики будуть відповідно фінансуватися та морально заохочуватися Урядом, що зможуть опанувати різні мови і мати кошти спокійно сидіти в архівах сусідніх країн, вивчаючи нашу правдиву історію з їхніх джерел? Поки до тих джерел не дісталася рука Кремля, як дісталася до наших архівів, до наших історичних персон, до нашого всього.
Бо поки ми не фінансуємо наших науковців, (як не профінансували слов’яністів на міжнародний з’їзд, що ті, напозичавшись, поїхали за кордон своїм коштом, бо не могли не поїхати), московити фінансуватимуть штампування брехливих зомбо-фільмів, які, до речі, дивляться й українці.
До речі, у фільмі є й правда. Одному з героїв пишуть липовий родовід, головна умова якого — щоб від Рюриковичів походив. Це такий, ніби жартівливий епізод, а направду, це ж вони так усім своїм боярам і царям понамальовували їхнє походження.
P.S.
Вчу нашу історію. І ми всі вчімо! Мені добре, у мене вдома є історик, к.і.н. Тож подивилася московський фільм і вкотре за голову схопилася!
Лариса Ніцой
