Ану їх «к манахам», усіх наших шматалайників і халамидників! Цур і пек усім їм, хто накручує, аби ми прикручували! Гайда, люди добрі, до кавусі!
До кавички, до кавиці, до кавуленьки!
Не до того звичного автоматно-шалманного «еспресо-амерікано-капучіно-потанцювать», яке зазвичай прикро гірчить кінським каштаном, несамовито оддає погорілою стайнею і пудить серце так, що воно, бідака, тріпоче зацькованою пташкою десь у запотиличнику, нагадуючи тобі про твій вік, усі купно родові болячки та шкідливі звички. Коли після такого причастя тобі в уші хтось наче лящить Сиреною «а молодість не вернеться, не вернеться вона!» ще й одгупує у скронях «печатну» потойбічну ходу Камінного Господаря.
Ні, таку ерзац-каву теж «к манахам»!
Ми ж призволімося тим божественним напоєм, який безпремінно приголубить, розкрилить, надихне, стрепене, очистить, осяє і наснажить.
Тим дивовижним букетом, у якому безліч відтінків, тонів, напів- і чвертьтонів аромату не галасують, не калапуцькають, не перемішуються рідкою та густою фракціями, а доповнюють, оспівують, звеличують одне одного.
Це та гармонія, яка народжує справжню симфонію смаку. Коли кавиця пахтить, шаріється пахіллям, усамобожується і нарешті дається твоїм устам ніжно, лагідно, сумирно, покірливо…
І кожен — хай на якусь мить — неодміно відчує в собі неосяжну животворну працездатність Бальзака чи фонтануючу енергію Імре Кальмана.
Таке диво можуть витворити лише на Подолі, у «Світі кави». Митці-баристи Тетяна ТАРИКІНА і Дмитро ГЕРКОВИЧ.
Сьогодні насолоджувався справді рукотворною «джезвою» неперевершеної паннусі Тетяни! Друзі, це кавовий Всесвіт!
Валерій Ясиновський
