Якось спитала мене одна пані:
— Як можна не любити всьо русскоє?
— А яке воно, русскоє? — питаю. — Суцільний контрафакт. Ніколи не знаєш ШО САМЕ ти «любиш» — чи, бува, не крадене добро? І люблячи оте русскоє — чи в літературі, чи кіно, чи навіть клятій гастрономії — ніколи не маєш гарантії, що то НЕ КРАДЕНЕ. А люблячи й вивищуючи крадене ти й сам ніби стаєш КРАДІЄМ. Понєволє.
І от маєш.
У центрі Відня побачив пряме підтвердження: обережно з русскім. Бо ніколи не знаєш ЧИЄ воно насправді.
Руссіше борщ.
Смачного?
Ростислав Мартинюк
