Три роки тому написався віршик.
Все думалось: до чого б це?
Ніч над Києвом ночує
свист над Києвом свистить
і ніхто ніщо не чує
і ніде ніхто не спить,
темних вікон темні тавра
постать Мавра у сльоті
тільки в небо тягне Лавра
чорні бані золоті,
з черепахової площі
вулиця повзе стара…
і в землі лежать як мощі
мертві потяги метра
Тарас Федюк
***
Якщо ця маска до обличчя
Присохне – Боже сохрани!
Як зрозумію, як трагічно
Вживатись в образ сатани…
Я буду плакать гірко-гірко
І буде капать сіль з повік:
Чи ж лицедіяв я настільки,
Щоб лицедієм стать навік?!
Грать різні ролі – то прекрасно,
Це доля всіх акторів… Втім,
З обличчя маску зняти вчасно –
Найголовніше у житті…
Михайло Пасічник
