Фільм «Інший Чорнобиль» – це змістовна розповідь про українське місто, його далеку історію та мешканців. Творець документального фільму Андрій Михайлик зазначає, що в основу фільму покладено ідею висвітлення «покинутого» Чорнобиля не як міста-привида, а як унікального і незвичайного краю з глибокою та дещо оригінальною історією.
Це поштовх для глядачів поглянути на Чорнобиль «під іншим кутом», переусвідомити наслідки катастрофи не тільки для всього людства, а перейнятися почуттями, коли люди втрачали рідних, близьких, друзів, покидали рідну домівку. І не одразу усвідомлювали – це назавжди…
Фільм «Інший Чорнобиль». (Переглянути тут…)
Годинний фільм вражає оригінальністю розкриття теми. Вона полягає в тому, що на відміну від інших фільмів та серіалів присвячених чорнобильський трагедії, творці цієї стрічки змогли переповісти історію, починаючи з давніх часів; детально розповісти про жителів різних національностей, які населяли цю територію. Унікальність фільмові придають розповіді очевидців, які пригадують справді цікаві деталі життя чорнобилян.
«Інший Чорнобиль» є актуальним сьогодні. Нащадкам варто знати про історію того міста, яке знову поступово, маленькими кроками повертається до життя, яке вирувало в ньому до 26 квітня 1986 року. Висвітлення фактів про українське місто, яке і досі є рідним тисячам громадян нашої країни, створює масштабну картину. Фільм дає змогу сприйняти інформацію цікавіше і легше, ніж читання статей у Вікіпедії. Зображення збирається воєдино з таких маленьких деталей під назвою «розповідь».
Творці фільму: режисер, автор сценарію Андрій Михайлик, автор ідеї Анатолій Артеменко, оператор Олег Маловіцький, музика, звук Оксани Бут, генеральний продюсер Дмитро Прикордонний подарували українському кінематографу великий творчий доробок. Глядачі можуть відчути ту силу та енергію, яку вкладав кожен член команди. Якщо головним завданням було передати емоції, то можна стверджувати, що з ним творці впорались. Через слова та поведінку героїв фільму доходять імпульсами їхні внутрішні переживання. Сльози і посмішка, смуток і радість, біда і щастя – все передається у фрагментах фільму. Цей симбіоз людських почуттів вдало використаний у стрічках. Бо що можна сказати про трагедію? Про неї пам’ятають очевидці, а їхні щирі посмішки та кульмінаційні паузи розповідають більше.
«Інший Чорнобиль» справді інший. Все як в тодішній Україні: місто, люди, школи, дитячі садочки, одним словом – вирує життя! Документальний фільм не розповість про деталі катастрофи, він донесе миті життя, поділені на «до» та «після» вибуху – ось про що ми довідаємось. Місто стає «іншим», коли дізнаємось про нього детальніше із фільму. Але воно буде все таким світлим, тихим і чистим для тисяч жителів, вимушених покинути його.
Асоціації з непоправністю катастрофи не зникатимуть впродовж років, проте «Інший Чорнобиль» наголошує на важливості значення спадщини, насамперед духовної. Робота має величезне історичне значення. Вона не подібна до інших праць на цю тему. Унікальність – запорука успіху фільму, беззаперечно. Для держави – це витвір мистецтва, для молоді, кому перш за все варто переглянути цей фільм режисера Андрія Михайлика, – це екскурсія в незвідане минуле. Молоді українці знають про техногенну катастрофу світового рівня, про відсутність повноцінного та безтурботного життя на тисячах квадратних кілометрів. Тиша… мертва тиша там… Та чи знають вони про культуру, духовну спадщину, традиції, архітектуру, буденне життя, яке було «до»?..
А варто.
Ірина Приходько,
студентка Інституту журналістики Київського
університету імені Бориса Грінченка
