До чого призведе оцей срач стосовно літературної постаті Михайла Булгакова? Уже призвів до підвищеного інтересу його творів… Скажімо, моя донька не мала поняття хто такий Михайло Булгаков. Коли розпочався ажіотаж вона полізла у Вікіпедію, аби довідатись хто це такий? Після того замовила купу книжок в бібліотеці цього українофоба в англійському і нідерландському перекладах, оскільки російської вона не знає.
І що б ви думали вона сказала?!
Його твори дуже своєрідні, незвичайні і дуже цікаві, не менш цікаві та незвичайні як і «Гаррі Потер», «Джокер», «Володарі перстнів» та іншої сюреалістичної фантастики. А твори в реалістичному жанрі значно цікавіші, ніж мильні мелодрами.
Так от, можна знищити музей Булгакова, випотрошити усі його твори з книгарень та заборонити ці книги, як, приміром, «Майн капф». А після цього молодь читатиме твори Булгакова підпільно. Адже заборонені плоди найсолодші.
Пам’ятаєте, як підпільно з рук в руки передавались зачитані до дірок заборонені твори Солженіцина «Архіпелаг Гулаг», «Раковий корпус», «Один день Івана Денисовича». Від них я перейшов на заборонену поезію Василя Стуса, далі «Інтернаціоналізм чи русифікація» Івана Дзюби, до забороненої публіцистики Вячеслава Чорновола, а відтак добрався до «Історії України Руси» Михайла Грушевського», публіцистики Симона Петлюри і аж до «Самостійної України» Миколи Міхновського та творів Донцова.
Для «борців» проти Булгакова хочу нагадати, що заборона — найкраща агітація і пропаганда. Посієш вітер — пожнеш бурю.
Ростислав Демчук
