До чого призведе оцей срач стосовно літературної постаті Михайла Булгакова? Уже призвів до підвищеного інтересу його творів… Скажімо, моя донька не мала поняття хто такий Михайло Булгаков. Коли розпочався ажіотаж вона полізла у Вікіпедію, аби довідатись хто це такий? Після того замовила купу книжок в бібліотеці цього українофоба в англійському і нідерландському перекладах, оскільки російської вона не знає.
Війна руйнує стереотипи, деформує комплекси фіксованих дій, впроваджує чорну базу порівняння. Настанови війни локалізуються, стають індивідуальними, приватними. Але, є універсальна настанова часів війни: «Ніколи не припасовуй до себе роль жертви!» Це так, бо не зможеш щиро подякувати, а дякувати зараз є кому.
Будні в наших лікарнях одноманітні, як львівський дощ. Аби не нудьгувати, читаю вірші й бавлюся: «Так», — твердить день. «Ні», — перечить ніч.
Хто обриває цю вічну ромашку,
золоту, білу, чорну?
І коли ж, скажи, Пане над усім, що
не створено,
Ти створиш те, про що ми Тебе просимо?
(переспів з Хуана Рамона Хіменеса, 1881-1958)
