Культура

Муть на тему «исковерканной судьбы»…

Після фільму Сенцова «Носоріг», який більшість сприйняла дуже позитивно, мені здається, що ми ніяк не зрозуміємо просту річ: не суспільство породжує поганих людей, бандитизм, корупцію.., а погані люди породжують жорстоке суспільство. Це якраз погані люди не можуть зробити реформи. Це погані люди дають і беруть хабарі… «Русскій мір» такий огидний, бо його породжують з покоління в покоління все нові й нові нещасні, ублюдочні люди с «тяжолим дєтством», які підлаштовують суспільство під себе.

Тут нема й натяку на жодного порівняння із кримінальними драмами Копполи, Скорсезе чи Леоне, бо в американських криміналах все ж є не тільки продажні, а й чесні поліцейські. Навіть мафіозі там різні. Серед них трапляються люди, які здатні пронести любов до жінки або до своєї дитини протягом усього життя або й відмовитися від злочину, вийти з гри. Ці бандюки в Америці все ж люблять бодай свою «коза ностру», бо вона є маркером їхньої національної ідентичності і солідарності, де існують свої неписані правила, напр., торгувати алкоголем — свята справа, але на наркотики накладено табу.

Головне, що ці бандюки, що так вірять в силу доларів, котрі зазвичай нікому не приносять щастя, ніколи не філософствують на відміну від сенцовського Носорога. Коли з Носорога у фільмі Сенцова пре уся ця достоєвщина, хочеться послуговуватися поганими словами.

Пам’ятаю, на зорі перебудови Віктор Астаф’єв (відомий реаліст) написав роман «Пєчальний дєтєктів». Там філософствував комісований міліціонер. Ці філософствування просто вводили читача у ступор. Але щоб бандюки з 90-х перетворювалися на тростину мислячу — це дуже круто навіть для російського кіна, хоча, можливо, я щось пропустила, бо давно його не дивлюся.

Доти, доки ми не зрозуміємо, що людина — головний мотор суспільства, головний мотор його змін, доки будемо товкти оті суспільні обставини, що плодять монстрів, нічого людяного і доброго не збудуємо. Людина завжди має вибір. Бандюки мають не філософствувати, а сидіти в тюрмі.

… Розчулило, що на весіллі в Носорога у 90-х в Дніпродзержинську співав Олег Скрипка. Я б не українізовувала Носорогів, хай філософствують оригінальною мовою жестокого общєства, що розв’язує війну, посилає солдатиків на бойню, солдатики погоджуються, а потім вкотре починається вся ця муть на тему ісковєрканной судьби.

Треба вміти відповідати за власні вчинки, покутувати свої гріхи мовчки. І покаяння має бути реальним, а не 50 на 50, як у Носорога, що вибиває борги, поки його у фіналі не приріжуть такі ж братки, як і він. Наші мистці тільки оту чорнуху в Україні і бачать. І це колосальна проблема.

Роксана Харчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.