Кожна мить нашого життя відходить у минуле, в глибину вічності. І тільки пам’ять дає можливість збагнути те, що відбувалося вчора, згадати рідних і друзів, яких уже нема серед нас. Торік пішов з життя Микола Ткач, відомий поет, народознавець, глибокий і цікавий дослідник українських народних традицій, історії і культури нашого народу.
І ось нині, 1-го вересня, в День знань, у селі Сахнівка на Чернігівщині відкрито Меморіальну дошку письменнику на приміщенні школи, в якій він навчався з 1949 по 1959 рік.
Зібралася громадськість села – земляки, школярі, вчителі, родичі поета, друзі, шанувальники його творчості. Прибули працівники районного департаменту культури, журналісти.
Теплі слова про земляка, охоронця народних традицій, мовили голова сільської ради Віктор Джима, директор Сахнівської середньої школи Анатолій Мироненко, журналістка Раїса Михайленко. Всі говорили про величину і значимість літературної і культурологічної спадщини митця, ще належить осмислити і оцінити як нашим сучасникам, так і нащадкам.
Микола Ткач був творчо одержимою людиною. Багато мав захоплень. Писав вірші, оповідання. Видав більше 14 збірок поезії. Його полонила старовина: він досліджував міфологію, ономастику, народні ремесла. Збирав календарні та обрядові пісні, говірки, календарні свята, друкував народознавчі розвідки в періодиці та окремими книгами.
Працював над Словом, захоплювався старослов’янською писемністю. А коли збагатився знаннями, то підступився до невмирущого «Слова». Він зробив наукову реконструкцію безсмертної поеми – відтворив текст за збереженими словами і виразами чернігівських та інших діалектів. Після чого всі «темні» місця зі «Слова о полку Ігоревім» зникли і постала ритмомелодика прадавнього звучання – не російською, а чисто українською мовою.
Думка поета, лінгвіста й діалектолога невпинно билася над нерозгаданими таємницями наших старих письмен. І він записує в українському звуковому відтворенні древню пам’ятку, написану старослов’янською мовою, «Слово о Законі і Благодаті митрополита Іларіона». Потім – «Остромирове Євангелія».
Микола написав десятки книг з народознавства, сотні наукових розвідок статей з міфології, ономастики, народних традицій, фольклору. В останні роки свого життя, наполегливо працював над Словником говіркових, розмовних, рідковживаних та застарілих слів української мови, який закінчив за кілька днів перед відходом в інший світ.
Вражає не лише великий перелік книг Майстра, але його статті, виступи і коментарі, а ще більше його любов до рідної землі, добрі душевні якості – людяність і гуманність.
Він вів непримиренну боротьбу з атеїзмом, комуністичним свавіллям та іншими пороками суспільства. Як науковець, професор Київського національного університету культури і мистецтв, за двадцять років праці виховав не одне покоління наших сучасників у дусі любові до України, її історії.
Михась Ткач,
письменник, заслужений працівник культури України
