На одному з вітчизняних телевізійних каналів розпочався новий проект «Голосу країни». У ньому сенсаційно з’явився уже знаний і навіть обожнюваний багатьма меломанами співак Володимир Ткаченко.
Це той самий вдатний зовні легінь, котрий кілька років тому здивував багатьох спершу своїм потужним артистичним голосом, а потім неочікуваним одруженням з Оленою Мозговою, донькою великого Миколи Мозгового, яка тепер йому – дружина і продюсер.
Отже ж, по новому «спродюсований», Володимир Ткаченко постав на публіці в тому «Голосі країни». І заспівав – як Бог!
Але вразив натомість (та де там — «убив наповал»!) не співом — ні, а ошелешливою офіційною заявою: він тепер і не Володимир, і не Ткаченко…
«А хто ж ти, легіню?» — нетерпляче і благально дивилися на нього тисячі глядацьких, надто ж жіночих, очей у телестудії.
За недовгою, інтригуючою паузою артист признався: «Я тепер зовсім нова людина із новим ім’ям – Девід Аксельрод!».
«Хх-у-у-у-хх, — хтось видихнув з полегкістю і прошепотів: – Слава тобі Боже, що не… Орфей, Коперфілд або Рабінович!»
Вже наступного дня, як вляглися порохи і минув обивательський шок, Олена Мозгова вважала за потрібне пояснити.
Виявляється, і вона — як дружина та продюсер, і її Девід раптом усвідомили: пора зупинитися і «обнулитися», аби «вийти на новий мистецький рівень…». Сіли вони і почали думати. Цілий рік сиділи за «компом» і думали! Читали, вивчали, писали, малювали, креслили, сперечалися, сварилися і… — тепер у безмежному просторі української музики маємо… Девіда Аксельрода!
То все – не забавки, то все – серйозно!
Новонароджений український співак Аксельрод – це не лише сценічне ім’я, це – нова людина з новим паспортом. Ткаченко – зник, мов не було, немов корова язиком злизала, натомість матеріалізувався – Аксельрод.
Не шукатимемо крамоли чи гудзя там, де їх нема.
Все нормально, це все «по-нашому», «по-людськи». То є особиста справа Ткаченка і його продюсера – ким бути, як себе величати та з яким паспортом жити. Головне, як кажуть на Сіверщині, аби співав ловко!
Хіба єдине.
Я мав щастя достатньо близько знати Миколу Мозгового. Микола Петрович був різним і всяким. Але, бігме, — ніколи не був байдужим! І нині, в цій ситуації, думаю, його невидима душа, мов «не припнута», вона — не на «місці», вона хвилюється і квилить, витає над не чужим йому мистецьким дуетом, аби довідатися, зазирнути – що там в паспорті Олени — і вона теж… чи ні?!
Леонід Ісаченко, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
