Помер Андрій Охрімович — дивовижний поет, харизматичний журналіст, популярний тележурналіст 5 каналу часів Януковича, мій близький друг, друг всього нашого кола, яке вийшло із ранніх дев’яностих. Він не дбав ні про популярність, ні про гроші. Був чудовим усним оратором і ризикованим прихильником спорту, хоч не цурався і чарки. Його можна було або любити, або відчувати неприязнь. Він не залишав шансу бути до нього байдужим.
Можливо, він був потенційним генієм. Я не перебільшую.
Згадуються 90-ті, трагічна доля матері Андрія і складна доля його батька-політв’язня; добра Охрімова ексцентрика, його рушниця і нічні учти замість журналістської ранкової дисципліни; захоплення поезією Охрімовича багатьох людей, в тім числі Михайлини Коцюбинської, його збірка віршів «Замкнутий простір», у якій далеко не всі розгледіли потужний талант Поета. Стоїть мені зараз у вухах його голос…
… Ось він читає свої вірші на різних кухнях, закиданих недокурками, але великих – своїм чистим у всіх значеннях цього слова! — мистецтвом:
Я руйную сади, я руйную ваш цвілий спокій
насипаю могили над підлим поняттям «нора»..
У травні 2014 року шалений темп життя Андрія Охрімовича зробив трагічну зупинку. Інсульт. Говорити після нього Андрій уже не зміг. Хоча майже кожен день за цих вісім років робив зарядку, всіляко намагаючись виборсатися від наслідків хвороби… Неможливо глибинно зрозуміти, що переживав і пережив Андрій Охрімович упродовж цих вісім із гаком літ.
А нині він помер, наш дорогий Охрім.
Співчуваю Уляні Глібчук, всім Андрієвим друзям і приятелям. Ми втратили цілий харизматичний всесвіт, підірваний хворобою.
Світла і незабутня пам’ять Тобі, друже.
Степан Процюк
