Як невблаганно летить час, а з ним і наше життя…Минуло 9 днів, як не стало геніального румунського ПОЕТА Іліє Тудора Зєг’рі…Але Бог милостивий. Дякуючи Йому, залишаються в цьому світі по людині добрі справи, світла пам’ять, врешті, болючі, але теплі спогади. Світлої пам’яті Друг наш Іліє Зєг’ря залишив по собі багато хороших і справ, і спогадів, а головне свої геніальні твори, які вже стали набутком не тільки румунської, української, а й світової літератури.
Народився в селі Нижні Синівці Глибоцького району на Буковині 3 червня 1949 року. Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету – відділ румунської мови та л-ри. Працював у редакції радіомовлення румунською мовою Чернівецької ТРК: від 1999 – завідував редакцією. Почав друкуватися ще школярем у 1964 р. Автор збірок: «Timpul ierbilor» («Пора цвітіння», Уж., 1977), «Navigator în septembrie» («Мандрівник у вересні», Кишинів, 1983), «Crinul îngândurat» («Задумлива лілія», Уж., 1986), «Oglinda retrovizoare» («Дзеркало заднього бачення», Кишинів, 1991), «Singurătatea Apoсalipsei» («Самотність Апокаліпсиса», Бухарест, 1998), «La marginea nopţii – На краю ночі» (Чернівці., 2004; двомовна, укр. перекл. В. Колодія).
Був членом НСПУ (1986), СП Молдови (1993) та Румунії (1994). Лауреатом багатьох поважних премій. Засновником і головою Об’єднання румунських письменників (Чернівці, від 1996), головним редактором часопису «Septentrion literar» («Літературна північна зірка») тощо.
Мені пощастило бути однокурсницею Іллі, разом вступати в літературу, бути свідком розквіту його небуденного таланту, перекладати його поезії українською… Життя нас розвело по різних містах. Але й живучи в Києві я цікавилася його творчістю. Безцінні добірки його віршів у моїй інтерпретації побачили світ у різний час у кількох українських часописах, зокрема, «ЛітУкраїні», «УкрЛітГазеті», журналі «Київ» тощо.
В минулому році Іліє, уже хворим, подарував мені мій улюблений свій вірш у моєму ж перекладі – «Життя поета переказане таємним агентом», який був надрукований у серії листівок-присвят «Князівна нації». У відповідь я присвятила йому свій твір «Апостол», про який він знав, однак не встиг прочитати…
Та вірю, прочитає його Твоя, Іліє, світла, висока, щедра душа, яка, звільнившись від пут і тягарів земних, раює нині у Божих садах, і все бачить і чує… Царствуй… Світла вічна вдячна пам’ять і довге щасливе життя ТВОЇЙ ПОЕЗІЇ!
Зі смутком і шаною Галина Тарасюк
Іліє Тудор Зег’ря
Життя поета переказане таємним агентом
Галині Тарасюк
По вулиці йшов Поет в береті
насунутому на очі…
З тілом прилиплим до туману
що супроводжував його завжди
(о цей туман мав свою
таємничу історію
Слугував поету замість плаща
й парасольки!).
Отож його тіло яке він наймав
щодень у візника
Несло його майже невидимим
і нечутним
Тільки сліди залишені
в метафізиці
Можна було помітити
на Дамаській Дорозі.
Життя Поета пришите
до нічної темряви
Нитками чорнішими
ніж погляд смерті
Чи знаки букв залишені
друкарською машинкою…
Хто зможе злічити
зморшки Самотності на його лиці?..
м. Чернівці
Галина Тарасюк
Апостол
Іліє Тудор Зег’рі на вічну світлу пам’ять
І раптом відкриються темним очам небеса,
Як істина, чи як стигми кривава пекуча рана –
Над шляхом пустельним, що мов скаженого пса,
Жене тебе у Дамаск із самого раннього рана…
І скрикнеш, упавши лицем у гарячий пісок,
І хтось запитає з-за хмари голосом Божим:
О Савле, за що проклинав ти мій кожен крок?
Завіщо, невіро, словом безтямно батожив?
І змалієш від страху, й назвешся малим – Павлом,
І, як риба у сітях, заб’єшся у римській тозі,
І здиратимеш шкіру із себе, як первородне зло,
Разом з вісоном убогим, возродившись у Бозі.
Апостол, посланник, небесний гість –
Ти ще не знаєш, що навіки віків від нині
Ти – не людина, а тільки блага і радісна вість
Про те, що Господь возродився в людині!
Та, Боже мій милий! Коли це було?!
Було і зосталось в часах літописних і притчах…
Став Пілатом – Петро, перекинувся в Юду – Павло,
Міріам з Магдали перешила обличчя
Під якусь гріховодну модель-кінозірку…
Але раптом стемніють у когось в очах небеса!
І заплачуть на хмарах метелики-янголи гірко,
Спалахне від зорі чи од вітру пустельна роса
І зупиниться час, і зупиниться крок,
І горітиме знову пророчо і радісно, й жаско
Під ногами у когось, малого, пісок
По дорозі в Дамаск… чи з Дамаску.
