ПІДНІМАЮЧИ СЬОГОДНІ ЧАШУ ВИНА,
НЕ ЗАБУДЬТЕ ЗГАДАТИ СВЯТІЙШОГО ПАТРІАРХА ФІЛАРЕТА!
Ніколи не був і не буду нациком, ніколи не шився і не буду шитися у церковні фанати. Але сьогодні щиро радію з того, що Україна виборола ще одну незалежність для себе — церковну.
Панегіриків во славу всіх до цього причетних буде багато та то й зрозуміло…
Але все ж таки найбільшої подяки, напевне, заслуговує Святійший Патріарх Філарет. Оббріханий, з тавром анафеми, він найсвідоміші роки свого служіння церкві присвятив нинішньому Томосу.
Погодьмося, більшість з нас навіть слова такого не знала. А він на нього сподівався, у нього вірив і наближав його усіма своїми помислами і діями.
То ж за Патріарха — окрема чарка!
Нехай йому здоровиться на довгі та благії літа!
А на світлині — 1998 рік, де ми з Юрієм Бондарем на новорічному прийомі у резиденції Святійшого Філарета.
Сергій Сай-Боднар
