Культура

Оксана Забужко і «бульбашки»

Оксана Забужко скористалася своїм правом висловлювати будь-яку думку про будь-кого, тож у недавно поширеному інтерв’ю не комплементарно висловилася про Ліну Костенко і наговорила компліментів собі. Це не викликало суспільного резонансу, бо суспільству в широкому розумінні цього слова Забужко в хрін не торохкотіла.

Я теж, до речі, але то таке. Проте ФБ-спільноти, знані як “бульбашки”, відреагували. Хтось обурився виходками пані Оксани, хтось обурився обуренням обурених. Але знайшлися ті, хто оприлюднив доказову базу: у середині 1980-тих пані Забужко була членом Компартії та Союза писателєй СССР. Навзаєм опоненти заявили: так діячі культури, знані як Розстріляне Відродження, теж майже всі були в Компартії. А сьогодні вони в культурному середовищі на піку популярності.

Спробую пояснити. 1920-ті – період реальної популярності комуністичних ідей. Не лише в радянській частині України. До всього, комуністів сприймали позитивно завдяки тодішній українізації суспільства в широкому розумінні цього слова. Партійні органи вимагали українізації всього, що ворушилося.

Натомість 1980-ті, особливо – друга половина, закріпили в суспільстві – не в бульбашках! – різко негативне ставлення до комуністів. Обережно, але пішли викривальні публікації. Спроби повернутися до так званого “ленінського курсу” партії йшли в гудок. 1987 року, коли я вступив до університету на ідеологічний факультет журналістики, на нашому курсі було 7 комуністів. Із яких ми відверто кепкували.

І ось у цей період до лав Компартії вступає Оксана Забужко. Точної дати не знаю. Але вона народилася 1960-го. А отже, на момент подачі заяви їй було від 25 до 27 років. Враховуючи загальне ставлення до комуністів, тогочасний вступ до партії навряд був викликаний бажанням підтримати курс на українізацію й відчути себе причетним. Навпаки, це було пристосуванство.

Мій шкільний учитель щиро радив у ті часи вступати в партію для кар’єрного зростання. Даний допис є реалізацією мого права на свободу висловлення думок у демократичній країні. Висловлені думки на мою адресу (це сексизм, це мізогонія, припиніть сіяти розбрат, у вас особиста неприязнь, ти заздриш, ти гавно) сприймаю аналогічно – як право висловлюватися.

Андрій Кокотюха

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *