Цей допис є реалізацією права на висловлення особистої думки. Отже, свіжа (вже відносно) історія довкола Оксани Забужко — зовсім не літературний скандал і взагалі майже не скандал. Почну з першого. Якщо автор книжок напісяє в парадному, і цей факт набуде розголосу — це не буде літературним скандалом.
Літературний скандал прямо пов’язаний з конкретним літературним твором. Причому автор здебільшого не планував скандалу. «Все сталося само собою» (В. Павлік, текст С. Лазо).
А в незалежній Україні таких скандалів було 4. Перший — “Рекреації” Юрія Андруховича: публікація в журналі «Сучасність» так обурила діаспору, що журнал втратив велику частину фінансування, і втрати безповоротні.
Ще два — “Житіє гаремноє” Юрія Винничука (обурені львівшькі панянки публічно протестували проти публікації в газеті) і його ж вірш “Убий підараса!” (риги справедливо вгадали Януковича).
Нарешті, “Жінка його мрії” Олеся Уляненка, заборонена Нацкоммором за порнографію і примусово вилучена з книгарень. Потім були суди…
Натомість “Польові дослідження…” Забужко скандальними не були. Вона сама організувала акцію суду над собою в Будинку вчителя, і це було театралізоване дійство, в якому кожен учасник грав роль. А нинішнє її інтерв’ю не прив’язане до певних творів Ліни Костенко. Тим більше, що опонентка, слава Богу, не відповіла. Тому це гра в одні ворота.
Тепер – чому це не зовсім скандал. Скандал провокує подія чи дія, котра хвилює значну частину активних громадян. Наприклад, історія з відновленням «Охматдиту», про непрозорі тендери і спроби вкрасти в дітей — це скандал. Яйця по 17 гривень — це скандал. Кліп Христини Соловій в церкві — це скандал. Натомість слова Забужко — це лише слова Забужко. В яких бринить задавнений біль. Можливо, я всього не знаю. І пані Оксані просто набридло, що Ліна Василівна цілий рік раз на тиждень пише їй смс: “Ти ялова молодиця”. Ось у неї й зірвало різьбу. В мене б теж зірвало. Інакше все це складно пояснити.
І замість скандалу — якісь незрозумілі висновки й закиди від десь так півтисячі мешканців різних бульбашок, котрі ні на що не впливають. Оксана Стефанівна має чесноти. Але їх переважує один вагомий недолік: повна, цілковита відсутність самоіронії. Вона дуже серйозно ставиться до себе. У неї нема почуття гумору. Ось одне з пояснень, чому її фрази, репліки й заяви такі, які є: шум, за яким стоїть глибока задавнена образа на велику частину людства.
Андрій Кокотюха
