… Так сталося, що доля майбутнього великого режисера Романа Віктюка могла би бути зовсім іншою, якби не маестро Анатолій Горчинський, в якого юний Ромео працював асистентом режисера у Львівському Театрі юного глядача ….
Анатолій Горчинський (з інтерв’ю 2002 року): «Я частенько телефонував Романові, а він — мені. Ми завжди мали про що згадати. Роки збігли, а голос, інтонації, тембр все ті ж! Шкода, що такий талант за все життя так і не зазнав справжнього сімейного щастя.
Ми зустрілися у Львові, де у Театрі юного глядача у мене асистентом режисера якраз тоді й починав Роман Віктюк. Спочатку все йшло непогано, аж доки він не привів групу вибраних струнких хлопців. Вели вони себе незвично, дивилися один на одного закоханими очима з «бісиками»…
Словом, почалася розпуста. Запахло криміналом.
Радянська влада за «голубизну» могла спокійно посадити. Один з кадебістів мені нарадив спровокувати когось із «закоханих», а вони, мовляв, «застукають на гарячому»… Звичайно, я б цього не зробив. Але Романа — безсумнівно обдарованого режисера — попередив, що за ним «січуть». З тієї причини він згодом і опинився у Москві…».
Анатолій Аркадійович Горчинський спочив у Бозі на Святвечір 2007 року, а вранці наступного дня, на Різдво, я зателефонував Романові Віктюку. Повідомив про смерть його Вчителя і записав спогад Майстра про Маестро.
13 років цей запис чекав свого часу…
Михайло Маслій
P.S.
Пишуть, що помер відомий театральний режисер Роман Віктюк.
Я не бачив жодної його вистави, проте довіряю тим, хто вважав його талановитим.
Усі сім років московської воєнної агресії проти його Вітчизни він продовжував мешкати в москві, продовжував у московських театрах ставити московські вистави для московитів.
Може, з горя помер?
Дмитро Корчинський
