Ота внизу світлина на тлі Юрія Федьковича відзнята у Чернівецькому драмтеатрі. Роман Віктюк був почесним гостем на заходах, присвячених вшануванню пам’яті Сіді Таль. Я готувалась до інтерв’ю з ним ретельно, і дуже хвилювалася… Ексклюзивне 30-хвилинне інтерв’ю вийшло в ефірі ТРК «Буковина».
… Так сталося, що доля майбутнього великого режисера Романа Віктюка могла би бути зовсім іншою, якби не маестро Анатолій Горчинський, в якого юний Ромео працював асистентом режисера у Львівському Театрі юного глядача ….
На жаль, Григорія Кочура і в його рідному селі знають мало. Що й не дивно — про зека в радянські часи хіба міг хто добре слово сказати?! Інша річ, що й у незалежній Україні ні педагоги, ні історики не потрудилися донести шанобливе ставлення до цього імені…
Іноді мені здається, що моє життя – це просто один довгий день. Здається, що дитинство було зі мною сьогодні зранку. Буквально недавно, і тому чудово запам’ятовуване. Коли сходило сонце – я з’явився, а до того не було нічого, ніч і пітьма. До сніданку я повзав і вчився ходити. А опісля – пішов до школи…
Була така ж тепла й довга осінь, як нині… Так само в листопаді зеленіла трава, стояли ще зелені дерева і в поєднанні з яскравою жовтизною все це мало неповторну осінню палітру…
Ця вірусна інфекція тотальної корумпованості… Це торжество лох-даунів… Ці чисті руки олігархії та маски смерті «за життя»… Ця двостороння пневмонія влади… Ця хвороблива неспроможність «головного лікаря»…
