Радикальна партія Олега Ляшка до парламенту не потрапила, але він не сумує, бо пам’ятає… Василя Шукшина, і цитує цього росіянина на своїй сторінці у Фейсбук: «Бідним бути не соромно, соромно бути дешевим»…
Вислів справді цікавий і неоднозначний, особливо коли його припасовувати до самого Ляшка.
***
Олег Ляшко нагадав мені про черговий ювілей Васілія Шукшина, який припадає на останні дні липня. Шкода, запис Ляшка спричинив ріденькі і нікчемні коментарі…
… Рівно тридцять років тому мені довелося брати участь у відзначенні шістдесятиріччя від дня народження В. Шукшина на Алтаї. Епіцентром урочистостей було його рідне село Сростки, зокрема й гора Пікет, з якої видно все село («Внізу, как на ладоні, Сросткі, а на Пікєтє — вся страна», – написав один поет).
Коли ясної днини з гори уважно оглядаєш село, в око впадає з десяток білих хат, які розбіглися поміж сіро-чорними ізбамі. Так що й нашого цвіту там трохи є.
У пам‘яті поїзка берегом швидкоплинної ріки Бії в гори у бік Гірського Алтаю, а ще — урочистий вечір у крайовому оперному театрі, під час якого мені трапилося сидіти на сцені між гостей свята: праворуч — талановитий Георгій Бурков, а ліворуч — старша дочка призвідця урочистостей Катерина Шукшина…
На науковій конференції в Алтайському університеті я тоді виступив із доповіддю «Сприйняття творчості Васілія Шукшина в Україні», в центрі уваги якої були конгеніальні переклади Григора Тютюнника.
Того року журнал «Вітчизна» замовив мені статтю, в якій було б зіставлено феномени Тютюнника і Шукшина — життя, долі й творчість. Я мав умістити свої думки в один друкований аркуш. Захопившись темою, за декілька днів накатав півтори сотні сторінок — цілу книжку. Рукопис так і залишився не закінченим, та й стаття не відбулася…
Володимир Іваненко
