«Пусть позволено будет мне, обыкновенному смертному, иметь свою Беатриче — Шурочку, которая зажигает во мне огонь и согревает сердце», — писав Михайло Коцюбинський, жонатий чоловік, батько, про свою кохану – молоденьку співробітницю відділу, який він очолював.
Про таємне кохання українського письменника громадськість дізналася аж через багато років після смерті його самого та його дружини Віри Дейші. Розкрила таємницю сама Шурочка. В 1938 році самотня і мало кому відома жителька Чернігова Олександра Аплаксіна дозволила літературознавцю Іллі Стебуну відкопати на своєму городі «скарб» — 335 любовних листів Коцюбинського до неї. А також дозволила надрукувати цю переписку.
… 1904 рік, статистичне бюро Чернігівської губернської земської управи. У передпокої контори висить жіночий жакет. Щоранку чоловіча рука кладе у його внутрішню кишеню складений вчетверо лист. За деякий час його забирає молоденька працівниця. Так потай від сторонніх очей спілкуються між собою письменник Михайло Коцюбинський та недавня гімназистка – Олександра Аплаксіна.
Він – батько чотирьох дітей, який, щоб прогодувати родину, тягне лямку керівника відділу статистичного бюро Чернігівської земської управи. Вона — з багатодітної родини і, щоб допомогти матері прогодувати менших дітей, влаштувалася на посаду дрібного службовця.
Михайлові Коцюбинському майже сорок. Аплаксіній – двадцять з хвостиком, вона не заміжня. Що ж могло поєднати цих двох?
«Михайлу хотілося відчути себе лідером, чоловіком, а в домі цього не було. Тоді він раптом відчув, що є жінка, необтяжена якимись обов’язками, яка дивиться на нього, як на Бога. Вона вважала його геніальним письменником», – пояснив літературознавець Михайло Слабошпицький.
Та роман у Михайла Коцюбинського з Олександрою Аплаксіною зав’язався не одразу. У статистичному бюро разом вони відпрацювали більш як рік і увесь цей час доволі холодно ставилися одне до одного. З часом Коцюбинський розуміє, що має до співробітниці не лише професійну зацікавленість. І вирішує діяти.
«Коли Аплаксіна вийшла у передпокій, він рвучко обійняв її і спробував поцілувати. Олександра зніяковіла, вирвалася з його обіймів і повернулася до робочого місця. Наступного дня на її стіл лягла записка», – намагається реконструювати хід подій один з науковців. У своєму листі Коцюбинський відверто освідчується дівчині у коханні.
Спершу та навідріз відхиляє його залицяння, допоки не потрапляє на літературний вечір.
І ось коли Олександра побачила Михайла Коцюбинського за читанням свого оповідання, зрозуміла остаточно, що він їй не байдужий, що вона готова відгукнутися на його почуття попри всі умовності. Попри те, що він одружений. Попри те, що в нього діти. Попри те, що він її керівник. І це стає початком майже десятирічного роману…
Та все ж Михайло Коцюбинський не залишив свою родину. А вона – так і не вийшла заміж…
Що значило це кохання для кожного з них?
Відповідь знали лише вони самі.
Вікторія Сидорова
