Кілька днів (це величезний роман за обсягом) читаю «Вир» Григорія Тютюнника, рідного Григорового брата по-батькові. (Аж тепер, відколи я на вільних хлібах, маю гірку і солодку можливість нарешті жити і бути цілком для літератури!). Вперше читаю «Вир»…
Вражений талантом Григорія Тютюнника, що зараз майже забутий… Не посміхайтеся, будь ласка! Я не думаю, що генетично-український роман «Вир» гірший аніж, до прикладу, «На західному фронті без перемін» Ремарка.
На «Вирі» позначилися радянські ідеологеми, але не надто. Яким би Григорій став письменником при іншому часі!..
Я неодмінно запишу на своєму YouTube-каналі відеорозповідь про роман «Вир». Хоча знаю, що буде мало переглядів, бо мало інтересу до майже забутого письменника…
Але зроблю те, що підказує моя совість.
Степан Процюк
