Культура

«Вхід безкоштовний» або Вселенська дупа одвічного хуторянства

Я вже втомився пояснювати, що на підсвідомому рівні слово «безкоштовний» дорівнює синоніму «гівняний», «конкурентно нездатний», «аматорський»…

Кількість людей в країні, що почали плутати діяльність умовного товариства «Просвіта» і роботу професійних митців зросла в рази!!!

«Ви приїдьте до нас з концертом… ми вам проїзд оплатимо, нагодуємо, чарку наллємо…» Були часи, коли дзвінки з такими проханнями лунали ледь не щодня – «… У нас гарна сцена буде, гарний звук…»

— Ви за це платите?
— Ну так, звичайно!
— То чого ж, курва, ви не закладаєте гонорари на митців…?
– Та до нас в чергу стоять, аби виступити… Ну, не хочете, то й не треба… Отакий ви х*йовий українець і нещирий патріот… Ми так і знали що ви — несправжній… Для вас, аби гроші…

ПОЯСНЮЮ різницю між аматорами і фахівцями:
аматор — це той, хто готовий безкоштовно виступати на сцені стільки часу, скільки влізе. У нього є додаткові джерела прибутку, з яких він живе. Професіонал — це той, хто живе виключно із своєї творчості і воліє проводити на сцені менше часу, отримуючи з цього стільки грошей, у скільки себе цінить, щоб прогодувати родину, витратити їх на нові пісні, музику, сценічний одяг тощо!

Наша глобальна біда в тому, що проект УКРАЇНА — як був аматорським від перших домашніх театрів часів Котляревського, Куліша і Лесі Українки, так і досі лишається аматорським, з характерним колоніальним мисленням, що справжній український митець має виступати перед народом безкоштовно!

Тому коли я бачу на афішах своїх колег напис «вхід безкоштовний», душу мою охоплює непозбувна бентега перманентного відчаю…, бо «безкоштовне» для мене — це синонім до слів «гівняний»…

Непереборна тяга нашого «простого народу» до шари й небажання витрачатися на культуру все далі й далі заганяє нас у вселенську дупу одвічного хуторянства, второсортної х*йні, ламає і нищить опції, що дозволяють відрізняти гівно від мармуляди (…стіхі оні жє ж всєгда стіхі, і музика она всєгда жє ж музика…), не дає жодних шансів на вилюднення в глобальному сенсі, залишаючи нам шанс виключно на одвічне скиглення «ой, чого ж ми такі х*йові!?»
Бо х*йові!!!

Антін Мухарський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.