Політика

Кіт у мішку для українців

В ситуації, що склалася, найбільше впадає в очі небажання влади пояснити суспільству, на які умови миру вони готові пристати. Тобто, де наші червоні лінії, в чому вони полягають і як далеко ми готові зайти?

Чому такого пояснення нема?

Як на мене, тут все досить очевидно: влада, принаймні поки що, боїться говорити про те, що в них на умі.

Вчора на брифінгу В. Зеленський кілька разів говорив, що червоні лінії не перейдено, що ніхто не буде здавати національні інтереси, але так і не спромігся притомно пояснити, що він конкретно має на увазі.

При цьому навряд чи варто сумніватися, що мирний план в голові В. Зеленського вже існує. Просто його бояться показати народу. В результаті представники влади суперечать один одному, обіцяють речі, які потім не виконують і елементарно плутаються в свідченнях.

Апофеозом цієї ситуації стало те, що ще вчора В. Зеленський переконував всіх на брифінгу, що Україна жодні документи не підписувала, а вже сьогодні виявилося, що таки підписувала і скріни документу доступні у вільному доступі, а факт їх підписання підтвердили, в тому числі, в Європі.

Тільки українські громадяни дізнаються про них не від Президента України, а з російських ЗМІ і від німецьких представників. І це напружує.

Отже, поки що можна лише здогадуватися, наскільки невигідні для України будуть умови мирного врегулювання, позаяк влада аж так боїться говорити про них вголос. Хоча сама концепція миру (формула Штайнмаєра) абсолютно зрозуміла і загалом можна не сумніватися, що В. Зеленський готовий її реалізувати.

Але найгірше в цій ситуації, що ознайомитися із мирним сценарієм українським громадянам доведеться вже тоді, коли все буде підписано і домовлено. Якщо взагалі цього досі не було зроблено. Адже не виключено, що зараз Україна просто грає по тому плану, який вже й так затверджений і погоджений і з росіянами, і з європейцями та американцями. Але не з українцями.

Тому зараз є ризик, що в одним чудовий момент суспільство просто прокинеться в іншій країні: де більше немає бойовиків і терористів, а є законно обрані депутати місцевих рад, де немає слів про російську агресію, а є лише внутрішньо-українські питання, де нема антиросійських санкцій за Донбас, бо нема як такої проблеми Донбасу.

Все це дуже скоро може стати реальністю, із якою доведеться співіснувати, але до якої українські громадяни будуть абсолютно не готові. А далі нові конфлікти, нове протистояння, нова війна, і те, що здавалося кінцем, стане тільки початком.

Денис Рибачок

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.