«Пред’ява» Олегу Виннику

Вже всі начувані, що це маестро повертається? Звідки? Зі зради? Слухай, Винник, щоб повертатись, треба, щоб позвали. А тебе не звали, ніхто не звав, бо такий співак як Винник вмер для нас ще 2.5 роки тому. Всі ми розуміємо чому він повертається. Трутень завжди повертається на квітку. Знов косити з лохів бабло. Морду нажер, хоч пацюків товчи в коморі.

Повертається, бо в ситій Німеччині воно нахер зі своїми піснями нікому не вс*алось, повертається, бо так себе нікуди на роботу не прилаштував, а їсти щось треба, повертається до тих, кого він зрадив і кинув 2.5 роки тому напризволяще, коли всі бігли за зброєю в воєнкомат, щоб захищати Україну – і чоловіки, і жінки, і молоді пацани з дівчатами, а співак Олег Винник втікав на всіх парах на кордон, щоб виїхати.

А потім сидів як щур… Хворобу собі придумав, в надії нас розчулити. Не вийшло, і він знов закрисився на рік.

Згадую те його інтервʼю, це був просто набір слів, які не тримались купи і тупа гиготня після якої багатьом здалось, що це інтервʼю з пацієнтом психіатричної клініки.

А тепер він знов повертається, вже вдруге за цих 2.5 роки, пісню «Мої люди» написав. Німецькою треба було писати, там твої люди, а тут їх немає.

Люся Рубероїд