«Мы <…> не сокрушаемся о сотнях агентов влияния, преспокойно живущих и работающих в США без всякого прикрытия. У нас в Сенате штата открыто лоббирует российские интересы руководитель аппарата одного из сенаторов. У нас путинские пропагандисты выступают в Конгрессе, им аплодируют в ООН. <…> Это не бред — это реальность. А мы можем только недоумевать…»
До цієї реальності можу додати: одним із найбільших лоббістів інтересів Кремля в США є Асоціація відставних офіцерів поліції Капітолію США…
Що стосується зустрічі Трампа з Путіном, то це — право президента сідати й розмовляти з найлютішим ворогом, якщо він бачить сенс у такій зустрічі. Ленін сто років тому також казав: якщо треба, то ми сядемо за стіл переговорів із самим чортом.
Так працює політика…
Інша справа, з чим, з якими намірами Трамп їде на зустріч із Путіном, а також як він збирається з ним розмовляти? І ось у цьому може бути проблема. На відміну від багатьох, хто виказує себе великими прихильниками Трампа, я був, є і, напевно, залишуся скептиком по відношенню до цього бізнесмено-політика.
Я не приховую своїх поглядів: написав чимало нотаток і коментарів, зокрема — й щодо моїх сподівань від майбутньої зустрічі Трампа з Путіном, оприлюднених у той день, коли про це було оголошено.
За час, що минув, сталося щось таке, від чого мого скептицизму побільшало. Ви, напевно, не забули ейфорію від зустрічі Трампа з північно-корейським лідером, і ця ейфорія ішла від самого Трампа. І раптом оприлюднюють інформацію американської розвідки про те, що кореєць начебто й не думав виконувати своєї обіцянки. Тепер туди гайнув розбиратися держсекретар США і — нагадаю — екс-директор ЦРУ. Почекаємо результатів…
Путін набагато підступніший за свого північнокорейського колегу. І набагато підліший. До того ж, відчуває моє серце, Москва таки щось має на Трампа таке, що, можливо, переважає те, що Трамп має на Путіна (тим більше, що у Путіна уже є копія досьє, переданого йому Обамою).
Зверну вашу увагу на ще один вельми цікавий нюанс, який багатьом може здатися несуттєвим, дрібницею. Але, як відомо, диявол ховається в деталях. Так-от, Трамп-політик, знову ж — як відомо, є епігоном Рейгана. Згадайте, де Рейнан зустрічався з Горбачовим. У Рейк‘явику, що є досить далеко він кордонів колишнього СРСР і досить близько від берегів США. Ну, давайте будемо вважати — десь посередині…
Вас не здивувало, що президент наймогутнішої країни світу стрімголов подався на зустріч із лідером маленької країни на півночі Корейського півострова аж до Сингапуру? Тобто зустріч відбулася практично під боком у КНДР. Зустріч із Путіном має відбутися в Гельсінкі — буквально за три сотні кілометрів (чи пару сотень миль) від кордону РФ.
Може виявитися, що рішучий і діловий чи діловий і рішучий Трамп насправді вміє лише хорохоритися…
***
Чого я чекаю від цієї зустрічі Трампа з Путіном?
Старту серйозного геополітичного процесу за такими етапами:
1. Жорсткої чоловічої розмови, внаслідок якої Путін мав би бути «розмазаний» по стіні. Путін негайно забирається з території України.
2. Переведення Нормандсько-Мінських посиденьок, де заправляє Москва, у формат Будапештського меморандуму, де першу скрипку гратимуть США.
Москва відшкодовує Україні завдані збитки.
3. Скликання Гельсінки-2 й перегляд Договору про безпеку й співробітництво в Європі, а відтак і в цілому світі, за яким світове співтовариство ставить Росію на те місце, яке вона заслужила. РФ платить за рахунками країнам, у справи яких вона сунула свій писок.
4. Виведення РФ із Ради безпеки ООН, а можливо — і з ООН взагалі. Росія покарала сама себе.
5. Деімперіалізація й дезінтеграція Росії та створення на її території держав –компактних цивілізованих і успішних держав — які не створювали б загрози світові, мирно уживалися б із сусідами й робили добро своїм народам.
Скажете, що я багато хочу?
Можливо.
Володимир Іваненко
