Християнська релігія замінила язичницьких персонажів, обряди, свята, традиції, проте вона не спромоглася повністю їх позбутися, тому спостерігаємо релігійний синтез: язичницькі культи наповнили християнство своєю специфікою.
На свято літнього сонцестояння
заспала я безсовісно, мов паня.
І охнула — чекало стільки справ!
Я чай пила із трав — суниці, м’яти,
забувши, що у це відьомське свято
не можна вірить в добродійність трав…
(Ірина Жиленко)
Дохристиянське свято Івана Купайла відзначалось у період літнього рівнодення, час, коли сонце піднімається найвище над землею, наділяє чудодійними властивостями усе живе.
Купальська обрядовість спрямована на величання Купали — бога плодовитості, покровителя кохання та продовження роду.
За віруваннями пращурів, в купальську ніч стираються межі між реальним та ірреальним.
Ця ніч вважається золотим часом відьом…
Звичайні люди також можуть доторкнутись до купальської магії: зібрати букетик-оберіг, перестрибнути через вогнище, пірнути у воду… і, звісно, не забути про сугестію — замовляння:
Світе мій ясний!
Нічка моя Іванова!
Несеш ти мені омріяні надії…
Зі святом, нехай найпотаємніше здійсниться!
Каринна Сардарян
