Політика

«Демократична рецесія»

США прийнято вважати еталоном демократії. Вони вчать та повчають нею. Сварять молоді країни, які порушують певні норми. Видають мільйонні наклади книжок про демократію, знімають фільми, організовують конференції, навіть відправляють свої війська, аби «відновлювати демократію»… За гранти «на розвиток демократії» виросли цілі покоління.

Звісно, американська історія та традиції дають їм достатньо підстав для цього. Зусилля американців щодо розвитку демократії, верховенства права та громадянських прав і свобод дали багато позитивних результатів, в тому числі, на пострадянському просторі за останні 30 років після падіння Берлінського муру.

Але Дональду Трампу не знадобилося багато часу та зусиль, щоб своїм прикладом перекреслити багато зусиль щодо формування іміджу США, як еталону демократії.

Історія, яка розпочалася після одного відомого дзвінка та доповіді розвідника вже третій тиждень є ТОП-темою в порядку денному політиків та журналістів. Так званий, «український скандал» Трампа, він же не про українську корупцію, а про американську.

Він показав, як голова наймогутнішої в світі держави використовує свій статус для тиску на країну, яка є залежною від США та її підтримки. Цю залежність Трамп використовує, щоб отримати вигоду персонально для себе та власної політичної кар‘єри. В цю схему тиску Трамп задіює персонального юриста, як головного посередника, а також ряд дипломатів, чиновників адміністрації, військового та іншого відомства.

З переписки дипломатів стає відомо, що вони затримували військову допомогу, не пустили віце-президента на церемонію інавгурації, а також відкликали свого посла…

Все для того, щоб тиснути на українську владу з метою отримати її допомогу в дискредитації потенційного опонента Трампа на виборах, а також отримати підтвердження українського впливу на американські вибори-2016 року та нівелювати втручання Росії. Крім того, стало відомо, що американська сторона намагалася нав‘язати включення людей Трампа до наглядової ради Нафтогазу.

Авторитарні режими аплодують.
З екранів підконтрольних їм медіа щоразу запитують: «Це таку демократію вчить будувати Америка? Це у нас корупція? Подивіться, який там у них бардак, навіщо нам щось міняти?».

Російські пропагандисти отримували величезне задоволення під час вечірніх політичних шоу.

Такими відверто зневажливими та нахабними діями Дональд Трамп не просто перекреслює багаторічні зусилля американської держави щодо пропаганди, поширення та розвитку демократії в світі. Він також формує глобальні тренди. Все-таки, це лідер шанованої та авторитетної держави. Тому його вплив на поширення популізму та антиінституційних рухів у світі (Британія, Бразилія, Індія, Туреччина, Угорщина, Італія, Мексика, — це не повний список країн, лідери яких перебувають в аналогічному «тренді»). Цей процес вже отримав назву — «демократична рецесія».

Запит на сильного лідера, якого не особливо турбує система стримувань та противаг, інституції, парламент та громадська думка можна зрозуміти. До цього призвів величезний ряд помилок та бездіяльності керівників ліберального світу.

Опорою популізму в США стала Республіканська партія. Тому, наостанок процитую Фаріда Закарію: «Американська демократія сьогодні відчайдушно потребує Республіканської партії, яка буде підтримувати демократію, а не святкувати її знищення».

Загрози реалізації такого сценарію очевидні. Популістичні лідери ніколи не даватимуть відповідей на головні виклики сучасного світу: можливого використання ядерної зброї, глобального потепління та масової міграції.

Олександр Ломако

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.