Політика

Гарячої смоли за комір

Шось Петро на «Олімпійському» в дебатах круто зайшов про свободу слова на «5-ому каналі» у 2004-му році. І що журналісти тоді зробили революцію…

Я все це слухав і дивився в бусіку, який віз мене з Рас Мухамед до готелю в Шарм-Ель-Шейхові. Все, що я міг зробити, сидячи на передньому сидінні, поруч з водієм, повернутися і сказати «Пи*дить!».

Чому так?
Тому що «раком на барикадах». Тому що журналісти 5-го робили свою справу, бо повірили команді мрійників. А він тупо користався цією ширмою. Тільки мені відомо, скільки було сплачено власної крові та нервів за ту «свободу слова». Як нею крутили, мов циган сонцем, Стець, Адамчук, Лясовський, Порошенко…

Як штаб Ющенка щиро вважав, що «5-ий канал» — їхній медіа-ресурс. Вони щиро вважали так, бо Порошенко про це їм говорив під час нарад. І в мене немає ніякої образи.

Просто Порошенко є такий, яким є.
Але йому я не вірю. На публічні домовленості він пішов вимушено. А потім просто позбувся тих, кому щось обіцяв. Кожен вичинок має свою ціну. А чим більше хибних вчинків, тим більша ціна.

Ні, я не ображений.
Навіть дуже добре, що тоді відбулося — як відбулося, і довелося йти потихеньку у самостійне плавання без огидної пики власника, який не може визначитися зі своїми інтересами (це стосується усіх олігархів і наближених).

Тому образи персональної немає.
Але за останні 5 років мене кілька разів пограбували. І тому я не ображений, а обурений. Мене і мільйони інших тупо «виставили» на гроші. Нахабно запхали свою руку в мою кишеню та спитали: «Бабкі єсть? А єслі найду?!». Тому сумний вираз обличчя, удавана скорбота — це все не моя історія. Це так не працює.

Я не знаю, яким буде результат виборів.
Я не ЦВК. Але такими фальшивими промовами, як на «Оліпійському», переламати ситуацію на свій бік практично неможливо.

І наостанок: «Порошенко» не тотожно «Україна». І Зеленському я не вірю. Інтуїтивно. Підстави прості: «Право на владу» на 1+1 — це облизування гланд через с*аку. С*икун.

Дебати на «Олімпйському» — яскраве шоу і відсутність конкретики. Демонстративне вставання на коліна — вражаюче. Але це трюк одноразовий. В реальному житті, працюючи президентом, взагалі рачки стоятимеш.

Не переконав.
А на вибори піду.
Піду обов’язково. Лити й лити ще їм за комір гарячої смоли.

Роман Скрипін

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.