Поета Миколу Ткача поховали на батьківщині — у Сахнівці Менського району на Чернігівщині. А відспівали в чернігівському кафедральному соборі святої Катерини.
Знаний етнолог, поет, професор, дослідник нашої прадавньої минувщшини, зокрема, «Слова о полку Ігоревім», яке він прочитав, яко українець — Микола Ткач повернувся додому. В рідну землю повернувся зі столичної висотки.
Для мене Микола Ткач, крім усього, заменитий тим, що розшифрував давнющу авдіївську щедрівку чи колядку «Ак у райку в осім барку!». Я не знав її значення, просто малим викрикував отого «Акурайка» — а хто він такий, далебі ніхто не знав. Микола Ткач розшифрував: «Як у райку в цьому домку». Розшифрував зі санскриту! З першої мови білої раси в моїй Авдіївці збереглася ця щедрівка! І хто після цього посміє щось молоти про ущербність української мови?
Зрештою, і в Чернігові є Болдині гори — від слова «болд», що на саскриті таки значить «дуб». Підіть туди — там і зараз дуби ростуть!
Тож і свою дилогію публіцистичних записів я назвав – «Акурайку» та «В осім барку». Дякуючи Миколі Ткачу.
Спочивайте з миром, Миколо Михайловичу!
Ви славно потрудилися.
Василь Чепурний, «Сіверщина»
