Минув день голосування. Минув день дурнів. Все воно минає, і можна б цьому радіти. Але радости не прибуває, а натомість тільки здивування: чому не йде апостол правди і науки?
Зате яку свіжу гнучкість являють українські інтелігенти!
Вже йде рішуча хвиля перебудови мізків: а, може, так і треба? А хіба не завжди молодь ламала стереотипи?
Та, звісно ж, новий герой — це саме те, що нам сьогодні конче необхідно! Та, звісно, це наш справжній ідеал, просто ще не всі додивились. Чесний! Талановитий! Успішний! Перспективний! Симпатичний! І навіть не обрізаний! Одне невдобство — української мови не тягне…
Але то таке.., виріс у гетто, де вона була заборонена, а тепер хутко вивчить: якщо Париж вартий меси, то Україна варта ще одного есперанто.
І прецеденти є…
Василь Триліс
