З нашим орденом Ярослава Мудрого явно треба щось робити.
Обмивати в дев’яти йорданських водах, обводити колом дев’ятьма громничними свічками, обкурювати ладаном, кидати через ліве плече, викачувати курячими яйцями.
Чи просто забути про нього, як знічено не згадують про орден Небесної Сотні.
Якийсь наш Мудрий наврочений, їй-Бо!
Мо’, Тарас ненароком зурочив отим «Немудрі премудрих одурять»? То ним піджака комуніста-євнуха Адася прикрасять, на доважок до червоної бинди, то вчеплять на великого какадеміка-москволиза, який усю русько-українську історію переТОЛОЧив, як свиня збіжжя, то – свят-свят-свят! – Льоні-Сандейському од щедрот хоружівських підкинуть, то Блохіну, якому Майдан Гідності «йолкой любоватца» завадив…
А тепер оце ось.
Але для заплачки почитаймо перше «тую славу» : «Тоді ж, у 1976 році, відбуваючи покарання в Пермській області,.. виготовив і поширив антирадянський документ під назвою Антон Олійник. В цьому документі зводить наклепницькі вигадки на радянську дійсність, підбурює читача до боротьби проти існуючого в СРСР державного і суспільного ладу, вихваляючи при цьому колишніх бандитів ОУН-УПА і пропагуючи нові форми і методи вказаної боротьби». «Наклепницьки стверджує, що в республіці нібито було “винищено цвіт, еліту, без яких нація перестає бути собою». «Пропагуючи основи буржуазного суспільного ладу, він тлумачить, що буцімто “приватна власність” є “визначальним принципом поступу”, який було “підірвано” в Радянському Союзі». «…він зводить наклепницькі вигадки на радянську дійсність, стверджує, що у виправно-трудовій колонії на Уралі, яку цинічно називає “концтабором”, засудженим буцімто не надають медичної допомоги»…
І так далі, і тому подібне.
Це з «Обвинувачувального вироку» 14 березня 1984 року «особливо небезпечному рецидивістові» Валерію Марченку. Цим вердиктом тяжкохворого українського правозахиснка і журналіста тоді позбавили волі на 10 років із 5-річним засланням. Де-юре. А де-факто засудили на вірну смерть. Під сим вироком єдиний підпис – заступника голови Київського міськсуду Г.І. ЗУБЦЯ.
А ТЕПЕР УВАГА!
6 жовтня цього року, до Дня юриста, Президент України нагороджує оце «Ге-І.»… орденом Ярослава Мудрого V ступеня «за вагомий особистий внесок у розбудову правової (!) держави, забезпечення захисту(!!!) конституційних прав і свобод (йо-ка-ле-ме-не !!!) громадян, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм».
Оце-о новоявлений «ярославомудрівець» – пирожиться серед колег. «Plaudite, cives!», – гукали прихвосні сумнозвісного Нерона в зал, коли іхній патрон зволили грати на сцені. Аплодуймо і ми, громадяни! «У Мідаса, у короля Мідаса ослячі вуха».
… А тим часом при Покрові в Гатному під Києвом, на могилі Валерія Марченка відкрили пам’ятник. Кожному своє.
Комусь Вічна Пам’ять і тиха молитва, комусь – бучний фарс при клятому небутті.
