Заполудення.
Йду краєм ріки. Сонце підштовхує в спину теплими руками. Монастирський сад. Три черниці в білому під згорбленим камінним хрестом. Поряд чорна корова і чорне дерево, обтяжене сивою хмарою слив. А під зруйнованим муром сидить пастух, гріє на осонні босі ноги. Скинуті черевики причаїлися в траві, як двоє звірят…
Наче ожиле полотно старих голландців.
Тільки без рамки.
Continue reading
60-ті роки ХХ ст.
Русифікація України йде повним ходом.
У президії якихось поважних зборів сидить поет Максим Рильський і слухає, як доповідач на прізвище Калюжний розповідає, що між російською та українською мовами нема ніякої різниці.
Continue reading
Поляки занервували: викликали «на килим» для пояснень нашого посла Дещицю — як це, мовляв, на знаку на Верецькому перевалі їх названо окупантами?!
А хто ж ви були: святі та божі?
Там ще й мадяри названі окупантами. Нагадаю: меморіал відкритий на познаку розстрілу 600 українців з «Карпатської Січі», які захищади Карпатську Україну.
Continue reading
Без політики.
Уявімо собі, що після Майдану 2013-14 років (а краще, після Помаранчевого Майдану) сталося:
а) знято недоторканність з нардепів і відповідно Верховна Рада перестала бути фортецею для злочинців;
б) змінено виборче законодавство з реальною можливістю приходити до влади совісним людям;
в) створено антикорупційний суд, який би пекресаджав віп-корупціонерів…
Continue reading
З нашим орденом Ярослава Мудрого явно треба щось робити.
Обмивати в дев’яти йорданських водах, обводити колом дев’ятьма громничними свічками, обкурювати ладаном, кидати через ліве плече, викачувати курячими яйцями.
Чи просто забути про нього, як знічено не згадують про орден Небесної Сотні.
Якийсь наш Мудрий наврочений, їй-Бо!
Continue reading
