Щойно відійшов з цього світу 39-й президент США Джиммі Картер. І хоч він в останні роки життя неадекватно реагував на російсько-українську війну, ми, українці, маємо йому за що й дякувати. Бо це саме він поставив у центр світової політики проблематику прав людини, привернувши її до наших борців, прозиваних дисидентами. Хоча спершу американці переймалися лише євреями…
Генрі Кіссінджер у капітальній праці «Дипломатія» писав: «Як предмет дипломатичних відносин питання єврейської еміграції з Радянського Союзу було утвором адміністрації Ніксона. До 1969 року така еміграція ніколи не стояла на порядку денному в діалозі між Сходом і Заходом; усі інші адміністрації від обох партій трактували її як таку, що підпадає під внутрішню юрисдикцію Радянського Союзу. У 1968 році лише 400 євреям дозволили емігрувати з Радянського Союзу».
Чи варто згадувати, що українців, випущених з СРСР, було нуль?! Далі Кіссінджер: “Щорічно кількість єврейських емігрантів зростала, і до 1973 року їх загальна кількість досягла 35 000 осіб”.
І тільки “Рейган зі своїми радниками пішов іще далі, зробивши права людини інструментом для повалення комунізму та демократизації Радянського Союзу”. Але починав Картер.
Василь Чепурний
