Полюбіть хаос. З хаосу щось народиться. Не намагайтесь встановити порядок. Усі, хто намагався отримати «порядок», в результаті отримували лише ряди і шеренги, які стояли-стояли, думали-думали — а тоді бігли, топчучи на смерть своїх диктаторів.
Більшість людей, які не бачили як працює механізм влади зсередини, чомусь вважають, ніби керівники «високого» рівня мають власні думки, на основі яких будують власну позицію, і планомірно ту позицію відстоюють, поступово втілюючи в життя.
А воно усе не так.
Природа влади залишається недемократичною з давніх-давен. Жоден керівник не має підтримки знизу, окрім підлеглих ідіотів, які вважають його за «розумного».
З сусідніми керівниками такого ж рівня він солідаризується, бо, так само як і вони, чіпляється за владне крісло, яке йому дісталося випадково, і на короткий час. Керівники вищого ешелону мають його за ніщо, і терплять лише поки він виконує їхні накази.
Де в цьому ознаки демократії?
Жодних ознак нема. Пошукаємо ознаки логічної мисленнєвої діяльності. Але я одразу попереджаю: їх там теж нема.
Зранку, дорогою на службу, керівник не знає, що трапилося вночі. Він не знає, що трапиться вдень. Тим більше, йому не відомо, до яких наступних подій чи наслідків призведуть події сьогоднішні.
Думки керівник виробляє, як пересічна людина перетравлює їжу — спонтанно і нерегулярно. Приперло — бевкнув, зачепили — огризнувся. Аналізувати такі висе… вислови немає сенсу, бо в них нема глибшого змісту, окрім намагання ще на день продовжити власне існування у випадкових обставинах, підтримуючи свій тимчасовий статус-кво.
Зазираючи в екран телевізора, і вичитуючи «актуальні» цитати політиків, ми не тим займаємося. Вони лише відволікають нас від нашого власного життя. Вони заважають нам думати власною головою.
Володимир Сердюк
