Багато говорять про інтерв’ю Анджея Дуди… Я послухала цю розмову, зокрема ту частину, яка стосується України. Українські інтелектуали кивають на нашу владу — от які неосвічені, нічого не знали про Волинську трагедію. Думаю, було б непогано, якби наші інтелектуали звертали увагу на мову й порадили полякам все ж говорити “w Ukrainie”.
Англомовні люди ж припинили уживати назву Україна зі сполучником the, бо загальновизнано, що граматично і політично це форма, яка визначає Україну як підрядну, несуверенну країну. Поляки продовжують говорити “na Ukrainie”, а не “w Ukrainie”. Спеціальна мовна комісія в Польщі визнає обидві форми граматично коректними, але рекомендує (яка великодушність!) офіційним особам і в документах уживати “w Ukrainie”.
Мова, шановне панство, свідчить про підсвідомість. У розмові Дуди чітко сформульвано позицію Дуди і частини польського суспільства: росіяни гірші за українців, тому Росія не повинна захопити Україну і виграти цю війну. Дуда говорить: українці мають бути вдячними полякам, а вони невдячні. Українці самі без допомоги Заходу і передусім Польщі не змогли б відбити російську агресію у 2022 році.
Тут же сказано прозоро і про лідерство Польщі у регіоні. Саме Польща має цементувати нашу частину Європи з Литвою, Латвією, Естонією. Хай Річ Посполита багатьох народів уже й неможлива як реальне політичне утворення, але вона і тільки вона є фундаментом безпеки у цьому регіоні — ось про що говорить Дуда.
Звичайно, Дуда не Міцкевич — про Польщу-Христа народів не каже, але об’єктивно має саме це на увазі. Ніхто не забере у Польщі її заслуг у падінні комунізму, але ясно й інше: Польща у цьому процесі теж не була самотньою, але водночас вона і тільки вона була лідером. Так само не можна відмовляти Україні у лідерстві в процесі відбиття російської агресії. Я особисто уважаю, що українці мають вибачитися за події на Волині перед поляками, але цю справу варто все ж відтермінувати, якщо вже хтось так палко бажає падіння Путіна.
Я походжу з Волині, мій дід, якого поляки дискримінували у ІІ Речі Посполитій за те, що він був православним українцем, не вбив жодного поляка. Не скрізь на Волині відбувалася “різанина” поляків. Крім того, “різанина” відбувалася не тільки на Волині, а й у галицьких селах на пограниччі, але про це взагалі якось не прийнято говорити. Ці факти мають стати знаними, знищені села мають відновитися у пам’яті українців і поляків.
Але скільки ж українських життів було знищено у ІІ Речі Посполитій, якого приниження зазнавали українці у цій “найпередовішій” авторитарній країні під урядуванням “прогресивного” лідера Юзефа Пілсудського. Чи не поляки організували для українців концтабір у Березі Картузькій? Чи не поляки застосовували до українців політику колективної відповідальності за акції ОУН проти польських “осадників”, яким як привілейованим роздавалися українські землі? Хто вибачився перед українцями за політику “санації” — оздоровлення і за пацифікації? Я щось про це не чула.
Яке це все мерзенне у часи війни. Висипане українське зерно на польському кордоні — це тільки верхівка айзберга. Польське суспільство показує себе як нікчемне. І головне: Дуда все робив правильно усі 10 років свого президентства. Ні про що не жалкує. Треба його прилучити до лику святих ще за життя. Усі чекають миру. От тільки звідки цьому миру взятися? Мир — це стан душі окремої людини, стан суспільства, його готовність співчувати жертві, а не добивати її своїми вимогами пробачення і вдячності.
Добре, що українці не вимагають подяки за все, що роблять. Але цю шляхетність світ не оцінить, бо ним керує вигода. А ще такі як Портніков товкмачать, що Україна захищає винятково себе, що Європа окремо, а ми — щось зовсім інше. І жодний з великих політологів так і не скаже, що ця війна ведеться між китайським світом і західним. Ставки дуже високі. Захід може зазнати саме в Україні, а не в Польщі тієї поразки, яка змінить його, а, може, й знищить. Але про це Дуда теж скромно промовчав.
Роксана Харчук
