Бульбашці треба дещо зрозуміти, аби після заголовку «США не схвалюють ударів по території росії» не виглядати дурниками, гасаючи по соцмережах із запаленням азарту та свербінням гонору. Постараюся дохідливо. Від США ми отримуємо 3 компоненти допомоги: зброю, гроші й консалтинг Пентагону.
Зброю ми беремо й вимагаємо ще. Гроші беремо й вимагаємо ще. А поради Пентагону щодо стратегії й тактики – ігноруємо, динамимо, запихаємо в одне місце. А потім, наче з бодуна, сильно дивуємося, чому в нас такі напряги зі США? А може, тому що ми беремо гроші й зброю – і при цьому нічого не робимо з того, що радять?
Мовчу про реформи й внутрішню політику — тут саботаж уже давно став держполітикою повновладців. Але ж мова йде про суто воєнну сферу. А там Дехто уявив себе міжгалактичного рівня полководцем, який витає в зорельоті й своїх мріях десь між 6-7 кільцями Сатурна. І поради/рекомендації Пентагону вертить не кажу на чому. А потім – гвалт! агов! аяяяй! біда! глухий кут! патова ситуація! програємо! поразка!
Сказано було щодо Бахмута: не фокусуйтеся на ньому, бо сточите всі сили і провалите контрнаступ. Ні, зробили по-своєму. Сказано було щодо контрнаступу: бити в південний фронт, а не східний, і вже були би біля Азовського моря. Ні, зробили по-своєму. Сказано було рік тому: терміново будуйте мінні поля й фортифікаційні рубежі. Ні, зробили по-своєму генії сучасності й опам’яталися аж через рік.
Ясна річ, хто в нас тепер винен? – аякже: Америка й тільки вона. Хто б сумнівався.
А якщо зняти корону, то: «США не схвалюють ударів по території росії» якраз тому, що, на відміну від бульбашки, розуміють, що війна взгвинчується по ескалаційній експоненті й переходить у стадію: хто кому завдасть якомога болючішої та об’ємнішої шкоди. Була гонка озброєнь – тепер гонка ушкоджень. На Заході тверезо зважують співмірність завданих ворогу збитків – і отриманих у відповідь. Особливо коли розміри воюючих держав диспропорційні, а отже, шкода, завдана меншому противнику, кратно перевищує шкоду, завдану крупнішому. Так працює гонка ушкоджень за умов об’єктивної нерівності і в територіях, і в далекобійності, і в фізичних можливостях уражати тил. У гонці ушкоджень безумовну фору має крупніший ворог.
Віра в перемогу тут ні до чого. Патріотична мотивація теж ні до чого. Це сухий розрахунок. Не лише США, але й усі союзники бачать мапи Deepstate: з початку року, за останні 3 місяці, ми втратили понад 300 кв км нашої території + програно висоти біля Часового Яру (шанси звільнити донецький кряж аналітики називають примарними).
Тому й видання Politico пише: в разі наступу росіян улітку існує великий ризик обвалу фронту. Тому й ISW (Інститут вивчення війни) пише: зниження мобілізаційного віку з 27 до 25 років дасть підлатати діючі підрозділи, але: потрібні передовсім технології й озброєння, бо живими людьми не сильно протиставишся керованим авіяційним бомбам (КАБ).
З нашим звихнено-однобоким сприйняттям дійсності щось треба робити.
Остап Дроздов
