Символічно — 1 квітня, у День сміху (в деяких країнах цей день називають Днем дурнів) робочий тиждень для 43 журналістів останньої в Україні щоденної газети «Голос України» так і не почався — нас скорочено, а газету переведено у формат інформбюлетеня для публікації законів і постанов ВР.
І все через провальну інформаційну політику як Міністерства культури та інформаційної політики, Комітету Верховної Ради з гуманітарної та інформаційної політики (голова Микита Потураєв, заступник Євгенія Кравчук, члени (від ЄС) Софія Федина, Микола Княжицький, Володимир В’ятрович), так і ВР загалом.
І як це панство, як уся Верховна Рада, як країна у страшній війні бачать боротьбу за серця і уми людей, особливо тих, хто побував під окупацією і наївся дурману кремльовської пропаганди? Через Ємарахвон, який впав далі нікуди, чи через ще один російськомовний 
канал, який днями запропонував створити гендиректор “Укрінформу” п. Мацука для окупованих територій?
Так ось, щодо 1 квітня, дня дурнів. Вірте — не вірте, смійтеся — не смійтеся, але у тому, що саме у цей день посталено крапку на діяльності «Голосу Україну» є щось таке, що викликає асоціації зі схильністю московського серійного вбивці-маніяка до символічних дат.
P.S.
На знимці: в один з передостанніх днів роботи газети до нас завітала голова ГО “Обрядова культура України” Валерія Левківська з великою подякою від себе і колег за нашу підтримку їхніх проєктів.
Світлана Чорна
P.S.S.
От вже й «Голосу України» немає… Зникли друковані медіа в Україні, зникли як клас. Останнє друковане щоденне видання українською було — і закінчилося.
На брехломарафон мільярди є, а фінансувати свій голос парламент (чи його нинішній симулякр, системна порожнеча в парку над Дніпром) не бажає.
Напівграмотні ідіоти розкажуть, що це правильно, тенденція тощо. Хером по роялю — ось ваша тенденція. А люди хочуть читати.
Олег Синельников
