Так хотіли Срна з Палкіним підняти цінник Судакова, а на додачу ще може й Коноплі, що аж шпорталися, бідні. Поки цінник підняв Трубін, Шапаренко і Яремчук. Звернув на себе увагу Бражко. Є ще один матч. Фінал. За вихід з групи треба битися. Як Угорщина чи Австрія, чи Хорватія з Італією. А не розписувати нічию, як понура Англія з дивним тренером на чолі.
Бельгія – просто Бельгія. Нічого галактичного. Тут на Євро галактичною є лише Іспанія. Інші команди – робочий варіант. Пройдуть далі – треба буде докуповувати валідолу, не пройдуть – значить, не доборолися.
Єдине, чого дуже хочеться – щоб прибили румун, які натякають про домовлену нічию зі словаками. І взагалі багато патякають. Те, що вони фізично готові носитися, як коні, і що у них залітало все проти безвольної України – не робить їх чимось визначним на цьому турнірі. Сподіваюся, словаки їх бахнуть.
Але не варто, бо лише за умови перемоги Румунії, а ще в тому разі, якщо Португалія та Туреччина не програють Грузії та Чехії відповідно, а ми навіть програємо Бельгії – ми виліземо в 1/8 або на Іспанію, або на Англію, що для нас рівнозначно підготовці до відльоту з Німеччини.
Тому, най Бог помагає. Я ставлю на результативну нічию. Але з огляду на можливих суперників у плей-оф, це точно фінал. Можна і віддатися на полі. Може у Судакова цінник підросте і Срна знову заговорить про триста мільйонів… Головне на захисників не віддавати з центра поля під пресинг. А якщо чесно – настільки пофіг зараз на це все, що аж якось незручно. Банально нема емоцій. От нема і все…
P.S.
Фото для усмішки, але реально ці «старигани» більше віддаються, ніж більшість наших молодих і перспективних.
Василь Зима
P.S.S.
Геть забув: учора ж Австрія вийшла з першого місця в групі з Нідерландами і Францією. Уявляєте, якби це були ми? Тут би вже агенти продавали всіх, хто бодай на хвилину виходив на заміну, за трильйон доларів, розповідали про найталановитіше покоління в галактиці, пророкували перемогу у фіналі. Президенти клубів билися б у падучій, продаючи Судакова чи Шапаренка в Реал і повідомляючи про те, що там уже черги стоять за Сватком і Михайличенком. У президента б уже готували Героя України для Реброва і мінімум ордени для футболістів. А австрійці просто зайняли перше місце, бо грали у футбол. Не маючи мега-зірок і шалених авансів.
Бо футбол – це просто гра. В яку треба вміти грати! Не якась незламна незламність, подвиги на полі, ми граємо за наших воїнів і інші голосні заяви… ні. Це просто гра. В яку треба вміти грати. І жити нею, поки ти у грі. А не малювати собі цінники, мріяти про зарплату, як у Мбаппе і вважати, що умовна Румунія має сама собі забити, бо ви просто вийшли на поле.
Це у нас, до речі, ще з радянських часів: спортивні арени – поле бою, де савєцкій спорт пратівастаіт капіталістам і паджигатєлям вайни. Як казали динамівцям у 1975 перед матчем з Баварією за Суперкубок: «Вы не можете проиграть немцам в тридцатилетие победы».
Ні, це просто гра. І Забітцера, який досить спокійно забив переможний мʼяч Нідерландам, президент його клубу не продає за трильйон, і місцева преса не називає його новим Мессі, який має з носака відчиняти двері в роздягальню МанСіті. Буде гра, якісна підготовка і футбол на першому місці – буде результат. А чекати на подвиги з валідолом в руках мені особисто набридло.
