Аня і Юра живуть у Калинівці Васильківського району. Друзі моїх родичів. Це ж майже мої друзі! Чи вже родичі? Добрі, чуйні, щедрі і люблячі. Коли пару обʼєднує кохання — це видно одразу! Поряд з такими людьми світліше жити…
Памʼятаю Юру зовсім молодим соромʼязливим юнаком. Коли вони лише побралися з Анею. Він завжди був турботливим і відповідальним. Приємно було спостерігати, як він дорослішає і мужніє.
Останні півтора роки Юрій Теровець на війні. У найгарячішій точці. Він бойовий медик. Я побачила, як він змінився. Потужний, зрілий чоловік!
Зараз у Юри відпустка. На випускний до донечки відпустили. Днів мало. А планів у нашого Героя багато. Взявся теплу підлогу робити в хаті. Он знову нас лякають холодною зимою… Юра хоче аби його дівчатка — дружина і дві донечки — не мерзли в холодну пору. Треба встигнути!
— Мабуть, не про таку відпустку ти мріяв, Юрко? Після окопів тобі би трохи відпочити, нерви підлікувати, на моречко поїхати…
— Ти що ?! — сміється воїн. — Це для мене найкраща відпустка у світі! Я живий! Я роблю теплу підлогу у своїй хаті! Для своїх коханих дівчат! А на моречко ми обовʼязково поїдемо! Після Перемоги!
В нашому товаристві Юра багато жартував, сміявся і обіймав дружину. Хлопці за столом хотіли його розпитати про те, як «там». Але Юрко «не піддався», не хотів нічого говорити. Видно було, що чоловік перебуває у найщасливішій точці свого життя і насолоджується цим відчуттям.
Коли розходилися, мої родичі запропонували дітям Юри і Ані залишитися у них на ночівлю. Так хотілося зробити щось приємне для цієї світлої пари. Нехай вони встигнуть за коротку відпустку не тільки теплу підлогу постелити…
Антоніна Палагнюк
