Потужний організм громадянина України Олександра Усика переміг осетина у Москві.
СЛАВА? Ні! Ганьба!
Український боксер дякував глядачам: «Спасіба алімпійскій!», «Спасіба зємлякі!» (?!!!), обмотавшись стягом України…
Фізично і психологічно сильний, спритний, кмітливий, витривалий абсолютний чемпіон виявився духовно слабким покручем. На відміну від осетина Гассієва, який крикнув «Расія вперьод», наш хохломутант дякував чужому богові…
УСИК — ПРОГРАВ!
Показав на весь світ, що не знає не тільки рідної української мови, але не спромігся також, аби вивчити англійську, на відміну від суперника! Це – поганьбисько. Це — не перемога, а ганебна поразка. Ганьба на весь світ.
Усик, врешті-решт – то яскравий наслідок колоніалізму, російської, 360-літньої, неволі. Це, ніби той бур’ян, що потребує гербіцидів…
Іншого не дано.
Олег Онуфрієнко
***
… Ще раз переглянув учорашній бій Усика і подумалося ось про що.
Гасієв вийшов на ринг як представник Осетії в Росії – і прапорець у нього осетинський, і пісня осетинська з виконавцями в національному одязі…
А Усик вийшов як українець…
Але дивна річ – і сам бій, і особливо все, що відбувалось після бою, наштовхувало не думку, ніби Осетія та Україна змагалися, мов два регіони Росії…
Щось було не так…
Олександр Кумайгородський
***
Базарний гамір зчинився з приводу чуток про те, що Усику «хочуть дати Героя України». Хтось за — хтось проти.
Каменем спотикання стала «мовна орієнтація» та «релігійна приналежність» абсолютного чемпіона світу з боксу, який підтвердив свій статус найсильнішого не деінде, а в самій Москві.
Навколо Кличків такого гамору не влаштовували…
Найпечальніше в цьому лементі те, що ніхто не похопився, щоб сказати: люди, таж звання героя разом із золотою зіркою (тільки без ордена Леніна) є пережитком совка!
Тому немає чого захищати саму нагороду, як і ганити людину, яка претендує на неї. Треба домагатися відміни цих нікчемних радянських нагород.
Україна сьогодні є однією з найбідніших країн світу, і стала вона такою не без «заслуг» тих, хто придумав собі, либонь, найбільшу в світі систему орденів, медалей і почесних звань (до яких також медальки додаються), але абсолютно нічого не зробив, не робить і не збирається робити для СИСТЕМНИХ ЗМІН і, зокрема, для УКРАЇНІЗАЦІЇ.
До конструктивного обговорення цих справді засадничих проблем люди з фрагментованою свідомістю й ситуативним мисленням сподобитися, на жаль, не здатні. Рівень національної (само)свідомості й громадянської зрілості не дозволяє. А от побазарувати — ми тут як тут!
«Багато галасу даремно» (Шекспір).
Володимир Іваненко
