Це сьогодні я стою на своїй землі і під своїм небом. І пишу це мовою, якої між ними мене навчили мої батьки.
І це величезне благо і цінність, які, на жаль, ми погано навчилися берегти.
Я вийшов з перших поколінь, що народились і все життя були вільними на цій землі під цим небом, в яку б з чотирьох сторін не піти.
І навіть коли кордони цієї свободи почали писатися кров’ю кращих — я не хвилювався за неї так, як тепер хвилююся через глупоту гірших.
Андрій Паславський
