Жив у Гужівці під Ічнею псаломщик Костянтин Самбурський і писав щоденники. Частина пропала, бо відібрали комуністи. А за 1918-1928 роки — збереглися і, спасибі Віталію Шевченку, видані грубезним томом на тисячу сторінок з ілюстраціями. Неоціненна книга. Накладом аж… 500 штук.
Так ось цей чоловік пише: приходять більшовики — грабують, приходять денікінці — грабують. Точно, як у відомому фільмі…
І ті, й другі — москалі, сиріч кацапи (так у селах і досі кажуть). Щоправда, серед більшовиків ще й багато євреїв, особливо на керівних посадах.
І, як підмічає автор записів — росіянам є за що боротися, адже з України перли ешелонами зерно, сало, м’ясо, полотно.
Що білі, що червоні.
Але ж і наші люди!
Завдяки більшовицькому перевороту «чудно між людьми стало» (фраза когось із селян, записана спостерігачем). Тобто — поменшало співчуття, доброти, взаємодопомоги. Натомість — агресія, інтриги, доноси.
Ось як автор описує розгром селянами панського маєтку Забелло:
«В будинку повне спустошення. На меблях, що лишилися, оббивку і шкіру здерто. З кахельних печей вже вийнято декілька білих кахлів. Шпалери в деяких місцях здерто. Книг у шафах та на полицях нема, розкрадено…
У саду діти, чоловіки та жінки в різних місцях копають і забирають кореневі квіти, малину, смородину, аґрус, молоді щепи та інші декоративні кущі та дерева забирають. Ям від викопаних кущів та квітів не загортають, і сад перетворюється на вирви…
В людному місці декілька чоловік звалили вікового велетенського береста і возяться біля нього… Селяни відчули себе вільними господарями в культурному столітньому саду і наводять свою культуру…»
Гірка іронія автора очевидна.
Або ще факти — три дні горів палац Дабіжи, розікрали селяни будинок художника Ге, економію у Безводівці, маєток у Качанівці…
Тож давайте не будемо розпатякувати про якусь віковічну українську селянську культуру, терпеливість, виховання, хоча й розуміємо, що демони руйнування спущені з ланцюга більшовицькою революцією…
Василь Чепурний