Зачепила ці спогади одна її фраза, сказана неголосно й без претензій на якомусь веселому збіговиську веселого нашого роду: «От ви всі п’яні, а я так дурна». Мало хто й помітив, яке цікаве, а в літературному плані – геніальне спостереження прозвучало. Вона й далі щось говорила, та хто там її слухав.
Довго роздивлявся фото і ніяк не міг збагнути, що мені у композиції «не так», що непокоїть? Виявляється, двоє «нанайських хлопчиків» (кому цікаво – почитайте у Вікіпедії про цей цирковий номер), котрі обсіли пообіч столу симпатичну мені, активну прес-вумен Ольгу Чернякову!
Жив у Гужівці під Ічнею псаломщик Костянтин Самбурський і писав щоденники. Частина пропала, бо відібрали комуністи. А за 1918-1928 роки — збереглися і, спасибі Віталію Шевченку, видані грубезним томом на тисячу сторінок з ілюстраціями. Неоціненна книга. Накладом аж… 500 штук.
Цікаво було, що вийде в нього в Одесі?!
Темпераментний, спітнілий, він для Південної Пальміри був цілком органічним. Так десь Бабель писав про румунських офіцерів – «они наши, они подходят нашему городу». Хотілося, щоб вийшло.
