Завжди повертайтеся у ті місця, де вам було хороше! Часова дистанція між цими фотографіями – чотири роки. Коли у 2019-му ми надибали цю стареньку машину, вона зовсім не справляла враження якоїсь забідованої згуби. Цей ГАЗон серед натуралістичного наступу природи примудрився органічно вписатися у довкілля. Можливо, тому що він свідомо зрікся людей, які покинули його напризволяще, і обжився серед кущів, дерев, птахів і їжаків, що впроваджували навколо нього природний поступ спонтанного життя.
Мабуть, відчувши це тоді, ми полюбили цю машину і часто в спогадах про відвідини Брусниці не обминали згадати і про неї. Нині, коли знову навідалися в ті краї, довго не наважувалися піти ледве помітною стежкою за старі корпуси санаторію. Аж раптом, там на нас чекатиме розчарування?
Як же добре ми зробили, що, попри внутрішній спротив, усе ж таки навідалися у цей закуток. Нашій радості не було меж. ГАЗон стояв на місці, правда роки далися трохи взнаки в його зовнішньому вигляді, проте настрій симфонії абсолютно різних за природою діючих осіб картини виразно пізнавався, це була жива мізансцена позбавлена бодай якихось натяків занепаду.
Усі ці роки нам часом снився цей ГАЗон, у своїх розмовах-спогадах ми збивалися на думки: «А, як там наша машина?» І, як би це було, якби, перебуваючи в санаторії, ми, навідавшись і до ставка, і до річки, і на чарівну леваду тощо, обминули увагою «нашу машину»?
У селі всі все знають. Спробуйте, а, радше, ніколи цього не робіть, заїхавши в село на хвилю, відвідавши родичів, когось з них оминути увагою. Вам забезпечений скандал на все подальше життя, який не залагодять ані пояснення, ані наступні постійні відвідини «забутих» родичів.
Втішені ми поверталися в нові корпуси і хвалили себе. Коли проходили повз новенький трактор «Джон Дір» на будівельному майданчику поряд, я хотів ще й на ньому сфотографувати Олю, але мені здалося, що вже досить темно і краще новий сюжет розпочати наступного дня.
… Зранку на майданчику трактора не було. Я чомусь думаю, що це відбулося не випадково. У натхненного металу, окрім інженерної логіки, з’являється ще й своя власна екзистенція та етика.
Валентин Ткач
